fbpx

Каталог статей

Каталог статей для размещения статей информационного характера

Без рубрики

А Чи Був Хлопчик? Історія Ммм. Історичний Тип Цей Мавр

Історія МММ
(оригінал статті)
Зовні квитки нагадували радянський червінець (він, власне, і був узятий за зразок), тільки замість портрета Леніна в центрі там був поміщений портрет Сергія Мавроді.
Розміщуючи свій портрет, Мавроді діяв цілком осмислено. Він вважав, що це «психологічно точно». «Раз людина так відкрито і нічого не боячись надрукував свій портрет, він нікуди не збирається тікати»
15 млн вкладників, третина бюджету країни, зростання цін в 127 разів і пр. і пр. були досягнуті їм всього за півроку.
Представляти Сергія Мавроді (запам’ятався нам по МММ, Льоні Голубкова та його дружини бруту і за кліпами) більшості Росіян марне…
Багато хто пам’ятає, і багато… останні вкладники (оплатили прибуток першим і іншим структурам) пам’ятають негарними словами..
Молодому поколінню Мавроді цікавий з історичної точки зору, всетаки людина керуючи всією схемою по телефону, генеальный по своєму, наділений підтримкою на різних рівнях – зробив велике – показав закони країни у всій красі, жадібність людей і тупо кинув.. (точніше не дали до кінця докидать..)
Це такий своєрідний ЧегевароПонзи, ну і пару заміток з джерел…
Намагаючись знайти вихід зі сформованої ситуації і обійти обмеження на емісію акцій, Мавроді вже через два місяці після початку роботи вводить в обіг так звані «квитки МММ», не є формально цінними паперами. («Ну, так і не треба зупинятися!») Ціна одного квитка дорівнювала одній сотій ціни акції (за аналогією з грошима: копійки і рублі). Це було зручно і для самих вкладників, оскільки ціни на акції до того моменту стали вже занадто високі. Крім зняття обмеження на емісію, цей маневр взагалі виводив папери МММ з-під дії закону про цінні папери. Зовні квитки нагадували радянський червінець (він, власне, і був узятий за зразок), тільки замість портрета Леніна в центрі там був поміщений портрет Сергія Мавроді.
Розміщуючи свій портрет, Мавроді діяв цілком осмислено. Він вважав, що це «психологічно точно». «Раз людина так відкрито і нічого не боячись надрукував свій портрет, він нікуди не збирається тікати».
Хоча формально квитки МММ цінними паперами і не були, вони, природно, мали всі необхідні ступені захисту (водяні знаки тощо) і друкувалися за кордоном на тих же заводах, що й американські долари. До липня ці заводи вже не справлялися із замовленнями МММ і відмовлялися друкувати долари для уряду США (ФРС), оскільки Мавроді платив більше.
Спочатку Мавроді взагалі не збирався друкувати ніяких квитків, а просто фарбувати долари в червоний колір: «А навіщо витрачати гроші на друкування, коли американський уряд вже все за мене надрукувало? Зелений долар — звичайний, червоний — мій. Ніякого порушення закону тут немає. Долар же не перестає бути доларом від того, що його пофарбували? Хочеш, іди в магазин і отоваривай свій червоний долар за номіналом, а хочеш — іди до мене в пункт і міняй його там на сто зелених. Діло хазяйське». Але потім він все ж відмовився від цієї ідеї, назвавши її «занадто блискучою». «Вона відразу привернула до МММ занадто багато уваги».
Надалі, у міру посилення протистояння з владою і прагнучи перевести свої відносини з вкладниками в область чисто цивільних, Мавроді пішов ще далі, взагалі відмовившись від угод купівлі-продажу при операціях з квитками (але не акціями!), перейшовши до системи так званих «добровільних пожертвувань». Формально вкладник не купував більше квитки МММ, а добровільно жертвував гроші «на благо Росії» особисто Сергію Пантелійовичу Мавроді, звичайному приватній особі і такого ж громадянину Росії, як і він сам. Ніяким законом, природно, це не заборонялося. Це були просто суто цивільні відносини двох приватних осіб. Квитки ж формально вручалися жертвователю просто в якості сувеніра. При продажу, відповідно, все відбувалося з точністю до навпаки: тепер уже сам Мавроді добровільно жертвував гроші вкладнику.
Згодом, на суді, Мавроді було пораховано, що «вкладники не розуміли, що робили».
P. S.
Скільки дадуть Ходорковському? таке питання Forbes поставив це питання бізнесменам, науковцям, адвокатам, колишнім суддям і чиновникам
ось відповідь Сергій Мавроді, засновник «МММ»
Сподіваюся, на всю котушку. І все одно цього буде мало. Таких людей не судити треба, а просто відстрілювати на місці, як скажених собак. Причому срібними кулями бажано. І кількість ще потім осиковий. В могилу. Щоб вже точно не встав.
Історичний тип цей Мавр…