fbpx

Банкрутство Та Санація Підприємств

Як показує світова практика, банкрутство підприємства – процес болючий, так само, як і будь-яке руйнування, але підтверджує, що непродуктивність перетворення підприємства банкрута не завжди очевидна. Наприклад, ліквідація неефективних підприємств, які випускають незатребувану продукцію, абсолютно виправдана. Використання процедури банкрутства в ролі прихованої форми переходу підприємства з рук одного власника в руки іншого, ініціює цю процедуру – не українська новинка тіньової приватизації, а легітимний інструмент “вільного ринку” України. На Заході схожі схеми застосовувати ставати все складніше, а законодавство Євросоюзу взагалі оцінює дану процедури як практично нереальне, сприяючи фінансовому оздоровленню підприємств-банкрутів і створюючи сприятливі умови для “прозорого” переходу їх в надійні руки інвестора-санатора. Україна теж має законодавство про банкрутство, але воно поки допускає “тіньову приватизацію”, та до того ж ставить права кредитора значно вище прав трудового колективу, підприємства-боржника, інвестора, держави.
Кажучи мовою закону, неспроможність або банкрутство підприємства – це нездатність задовольняти кредиторів по оплаті товарів, включаючи нездатність забезпечити обов’язкові платежі в бюджет і позабюджетні фонди, у зв’язку з незадовільною структурою балансу боржника або перевищенням зобов’язань боржника над його майном.
В Україні навіть створено спеціальний орган, покликаний контролювати процедуру банкрутства, але навіть він часто виявляється не в змозі вплинути на результати.
Санація підприємства – це система заходів, що здійснюються під час виробництва по справі про банкрутство з метою запобігання визнання боржника банкрутом та його ліквідації, а її результати спрямовані на оздоровлення фінансово-господарського становища боржника та задоволення в повному обсязі або частково вимог кредиторів шляхом реструктуризації підприємства, кредитування, боргів і зміну організаційно-правової та виробничої структури боржника. Реорганізація банкрута, як правило, здійснюється кредитором або боржником, зокрема, його новим господарем. Останній варіант проходить через процедуру санації і включає ряд заходів, що дозволяють розрахуватися з боргами і побічно або прямо збільшити капітал. У Швейцарії та Німеччині існує практика, коли спостережний орган шляхом жорсткішого контролю та заходів “морального впливу” спонукає нових власників і акціонерів до надання додаткового капіталу підприємству банкруту.