Еріксонівський Гіпноз Позбавить Від Неврозу

В наші дні домінуючою категорією людей, які звертаються за психотерапевтичною допомогою, є ті, хто страждає неврозами: страхами, панічними атаками, безсонням, іпохондрією, тиками, хронічними болями… Доведено, що одним з найбільш ефективних методів при таких розладах є гіпнотерапія. Чим обумовлений її ефект?
Примітно, що в стан трансу в тій чи іншій мірі щодня впадає кожна людина. Поринувши в думки, ми на якийсь час перестаємо помічати те, що відбувається, і немов выключаемся з реальності.
От як раз на цієї, властивої всім людям схильність до мимовільного, природного трансу і базується метод Еріксона (Ericksonian therapy), який є однією з найбільш ефективних практик у сучасній психотерапії.
Страждаючи від поліомієліту, американський психотерапевт Мілтон Еріксон щодня практикував самогіпноз, з допомогою якого навчився заспокоювати нестерпні приступи болю. З часом він почав застосовувати цю практику і в роботі з клієнтами. В результаті народилося нове психотерапевтичний напрям.
Чим же обумовлений позитивний ефект при даному виді недирективной гіпнотерапії?
По-перше, тим, психотерапевти вважають, що під час сеансу гіпнозу відбувається м’язове розслаблення, інакше релаксація. Адже тривога – це не тільки відчуття неспокою, передчуття можливих неприємностей, а ще й постійне відчуття м’язового напруги.
Уважний погляд психотерапевта відразу вихопить з натовпу тривожного людини: він часто переводить погляд з одного предмета на інший, змінює позу, може покусувати губи, у нього неспокійні руки, іноді бринить дихання та мерехтять дрібні м’язи обличчя і кистей. Все це якраз і викликана підвищеним м’язовим тонусом.
Такій людині непросто розслабитися. Сів – не сидиться. Встав – не відбудеться. Ліг – не лежиться. І як раз гіпноз допомагає зняти напругу, що нагромадилася. Причому, не тільки під час сеансу. Справа в тому, що якісна робота гіпнотерапевта – це не лише введення пациентв в гіпноз і супровід під час трансу (рапорт), що дозволяє створити комфортний стан, настільки важливе для діалогу зі своїм несвідомим. Це ще і навчання навичок психологічної саморегуляції (включаючи обычение прийомів нлп). Щоб людина і після роботи з психотерапевтом міг справлятися з тими стресами, яких навряд чи вдасться уникнути в нашій тривожною, динамічного життя.
По-друге, це робота з емоціями, які супроводжують тривожних розладів. Мова йде про роздратування, страх і гнів. Головним чином, – про страх. Релаксація завжди викликає зміну емоційного стану. Перериває цей порочне коло, коли тривога і м’язову напругу посилюють страх, а страх у свою чергу, посилює тривогу і м’язову напругу.
По-третє, програми страху завжди підтримуються і закріплюються внутрішніми картинками і образами, де мотиви неприємного колишнього перемішуються з передбачуваними образами страшного майбутнього. В цьому відношенні тривожний невротик дуже талановитий. У відеотеці його пам’яті зберігаються ужастики крутіше голівудівських трилерів.
Замінюючи ці картинки на інші, які теж зберігаються в нашій пам’яті, де ми досягаємо успіхів, відчуваємо почуття гармонії від споглядання чудових краєвидів, відчуваємо прилив життєвої сили та енергії, ми позбавляємо тривогу головного компонента, що підтримує тривожний сценарій – якісного, багаторазово повторюваного, нав’язливого, бентежливого відеоряду.
По-четверте, транс – це робота з метафорами, причому на різних рівнях. Одні метафори підтримують і структурують невротичну реальність, в якій живе людина з тривожним розладом. Інші, які створюються під час психотерапії, здатні конструювати, створювати навколо себе нову, бажану реальність, в якій людина виявляється сильніше його проблеми.
Найчастіше саме гіпнотерапія є найбільш коротким шляхом, який веде до досягнення поставлених в ході психотерапією цілей.
Тривожно-недовірлива людина нерідко побоюється гіпнозу. Тому що бачив у телепередачах, читав у газетах, що людина в стані трансу втрачає контроль над собою, що їм можна маніпулювати. Але це не так.
Стилістика еріксонівського гіпнозу дозволяє людині одночасно здійснювати діалог з власним несвідомим і отримувати сигнали із зовнішнього світу в достатній кількості, щоб у разі потреби вийти з трансового стану. Тобто, пацієнт під час психотерапевтичного трансу зберігає контроль і над власним станом, і над навколишньою його дійсністю.
На думку психотерапевтів, глибина гіпнозу при цьому не має особливого значення.
Зазвичай людина в ході навчання навичкам входження в транс і подальшої внутритрансовой роботи, вибирає для себе найбільш оптимальну і комфортну ступінь гипнотизации, якої, в подальшому, і дотримується.
Зовні сеанси еріксонівського гіпнозу зовсім не схожі на ті, що ми звикли бачити в кіно: люди на них не впадають у глибокий транс, не засинають і не розмовляють монотонними голосами. Скоріше це нагадує розмову двох розслаблених, спокійних людей.
Існує ряд методичних прийомів, які допомагають тривожному, напруженій людині розслабитися, увійти в гіпнотичний стан. Більш того, отримувати задоволення від самого перебування в трансі.
І, найголовніше, гіпноз допомагає швидше впоратися з тією проблемою, яка і приводить людину в кабінет психотерапевта.