Есе Про Підготовку До Іспитів І Поведінку Під Час Них
Кожна людина колись здавав чи буде здавати іспити, від яких певною мірою залежить його доля. Самому отмороженному пофигисту навряд чи хочеться провалитися на сесії і вилетіти з вузу, або випуститися зі школи з поганим атестатом – так що іспит-це завжди Подія. І про те, як до нього підготуватися і як воно буде проходити, краще подумати заздалегідь.
Зазвичай у розпал сесії на підготовку дається 3-4 дні. Постарайтеся закінчити до другої половині останнього з них, щоб вечір, і вже тим більше ніч перед іспитом були вільними. Гарненько відпочиньте і розважтесь в цей проміжок часу, причому по можливості викиньте з голови всі думки про досліджуваному предметі. Зовсім не потрібно, щоб лекції, підручники і т. д. продовжували крутитися у вашій голові і під час відпочинку. Не бійтеся забути щось важливе: людська пам’ять, якщо її правильно використовувати, досить чіпко тримає інформацію. Навіть якщо в кінці підготовки вам, вже втомленому, починає здаватися, що – ах, який жах! – ви не пам’ятаєте того чи іншого, не кидайтеся повторювати все по-новій. Користі від цього не буде, ви тільки втомитеся і понервувати ще більше. Спокійно йдіть відпочивати або спати. Вранці перед іспитом швидко перегляньте основні пункти матеріалу – і з глибин пам’яті все знову спливе на поверхню.
Звичайно, буває, що занадто великий обсяг матеріалу – дай, боже, впоратися до початку іспиту, не те що за пів-доби до нього! Найкраще, що тут можна порадити – взагалі не потрапляти в таку ситуацію. “Від сесії до сесії живуть студенти весело”, але все-таки варто заздалегідь прикинути фронт майбутніх робіт, оцінити свої можливості і, якщо це потрібно, розпочати підготовку раніше. Якщо ви все ж влипли, орієнтуйтеся на своє самопочуття. Коли до іспиту залишається кілька годин, на дворі ніч і ви відчуваєте себе абсолютно розбитою і сонним – плюйте на все і лягайте. У вас ще є шанс, що невыученная частина вам не трапиться; якщо ж ви з’явитеся на іспит в непотребном стані, шансів не буде взагалі.
Рекомендуємо в процесі підготовки писати шпаргалки – саме писати від руки. Це позволяетподключить в допомогу зорової ще і рухову пам’ять, підвищуючи якість запам’ятовування. Використовувати потім ці шпори чи ні – справа ваша, тим більше що на комп’ютері можна зробити компактніше і краще, але в будь-якому випадку такий підхід дозволяє убити двох зайців. Правда, писанина забирає більше часу, ніж читання.
Тому, хто всерйоз сподівається на шпаргалки, необхідно вдало зайняти місце – подалі від поглядів викладача. Тому потрібно прийти раніше, не полінувавшись, якщо знадобиться, рано встати, і постаратися зайти в аудиторію одним з перших.
Ну і наостанок, головна порада – що б не відбувалося на іспиті, не панікуйте. Врешті-решт, не слід переоцінювати важливість цієї події, ніхто не виведе вас у двір і не розстріляє там, якщо ви провалитесь. Особливо важливо зберегти холоднокровність у розмові з викладачем, коли немає часу на тривалі роздуми. Вам задали питання, і ви раптом розумієте, що не знаєте відповіді. Звичайно, якщо тема вам абсолютно незнайома – провал у знаннях, не встигли підготуватися, як говорилося вище – вас навряд чи щось врятує, залишиться лише чесно зізнатися у своєму невігластві. У деяких статтях студентам дається “добрий” рада спробувати в такій ситуації “вмовити” викладача, почати нести нехай навіть відверту нісенітницю, лише б з виразом впевненості. Чи порадники хоч раз бачили, як це виглядає на практиці – а між тим реальні прецеденти мали місце. Повірте, набагато краще бути в очах препода неуком чи ледарем, ніж ідіотом.
Якщо якісь обривки знань у вас в голові все ж крутяться, можна спробувати вибудувати з них відповідь. Почніть з самих основ, міркуйте строго логічно – так вам буде легше прийти до вирішення. Причому робіть все це вголос. Викладач, звичайно, зрозуміє, що ви погано знаєте тему, однак ваша завзятість і розсудливість справлять хороше враження, у всякому разі краще, ніж якщо ви будете тупо мовчати.
Удачі на іспитах!