Евакуатор

Уявіть собі наступну ситуацію – центр, середина дня, година пік, дорога переповнена машинами, та ще й спека в тіні плюс тридцять п’ять. Їжу, злий і спітнілий, все тіло прилипло до сидіння, противно до жаху, але треба доїхати до замовника, тому стійко, як олов’яний солдатик, переношу всі тяготи і позбавлення життя на дорогах в годину пік. Від всіх цих думок стає ще гірше, та ще й по радіо ганяють всяку лабуду. Загалом, полювання куди завгодно, лише б подалі від цього настільки ненависного мною місця.
Ха-ха. Не тут-то було! Відчуваю, в повітрі запахло чимось незвичайним крім копыти і пилу. Бачу, як біла імла піднімається над моїм капотом, і розумію – все потрапив, скипів. Добре ще встиг доїхати до узбіччя. Час дев’ятій ранку, щоб охолонути це скільки ж годин простояти треба! Перспектива, прямо скажемо, не сама радісна, та чого вже там, гірше не придумаєш і ворогу не побажаєш. Треба щось робити. Дзвоню шефові, після розповіді про те, що трапилося, я зрозумів, що про надбавку до зарплати можна і не мріяти, але отримав пораду викликати евакуатор і цілу промову про те, що без замовлення можу не повертатися.
Гаразд. Добіг до телефону-автомата на розі, дістав довідник і почав перегортати в пошуках служб евакуації. Як не дивно, їх виявилося аж три листи, прямо очі розбігаються. Викликав, стою, чекаю. Новий чистенький під’їхав евакуатор десь хвилин через сорок. Ми повантажили мого вскипевшего товариша на евакуатор, я віддав гроші, назвав місце доставки автомобіля і поїхав вирішувати робочі питання.
Їду вже на маршрутному таксі, спізнююся дико, але все одно всі думки про машину. Була б вона від фірми, у мене б навіть зайвої думки не виникло, що з нею і як, а тут своя рідна. Як можна думати про що-небудь іншому, коли твою машину щастить невідомо хто і невідомо куди. Вообщем, всю ділову зустріч я думав не про те, як укласти угоду на більш вигідних умовах, а своєму автомобілі. Весь день бігав як заведений, постійні думки про те, що могли подряпати, сперти деталь яку-небудь, або найстрашніше впустити евакуатора і тоді все. Вообщем, за день нервів було витрачено більше, ніж за останні три місяці.
Повністю виснажений, злий, голодний, але все ще здатний до пересуванню я прямував додому після трудового дня. Чи варто говорити про те, що я летів зі всіх ніг в надії скоріше побачити свій улюблений автомобіль. Уява являло найстрашніші картини… Ну ось! Довгоочікуваний момент – я входжу у двір свого будинку. Дивлюся по сторонах і бачу свій автомобіль цілим і неушкодженим. Оглянув його повністю – ніяких пошкоджень. Полегшено зітхнув і пішов відпочивати.
Після цього випадку у мене багаторазово зросло почуття довіри до служб евакуації авто. Тепер я точно знаю, що служб евакуації можна довірити свої машини та інші засоби пересування.