fbpx

Хто Відповість За Незаконний Контент?

На початку травня 2010 р. ФАС Московського округу ухвалив два важливі рішення, які можуть стати поштовхом для масових судових розглядів між правовласниками і власниками сайтів, на яких дозволено вільне розміщення різного контенту (аудіо – та відеотворів, книг та інших об’єктів авторських прав). Цікаво, що у даних позовах, які є на перший погляд досить схожими, перемогу святкували по різну сторону барикад. Причому якщо результат розгляди між компанією «Мастерхост» і ТОВ «Контент і право» був фактично заздалегідь вирішений, оскільки спір ведеться вже кілька років, в тому числі і Вищому Арбітражному Суді РФ, то в іншому процесі передбачити рішення суду було не так просто. Тим не менш, висновки судів не так і суперечливі, як може здатися на перший погляд.
Отже, справа перше. ТОВ «Контент і право» спробував стягнути з компанії «Мастерхост» компенсацію за порушення виключних прав на певні пісні, розміщені на Інтернет-сайті zaycev.net, по відношенню до якого Мастерхост був хостинг провайдером (тобто, виділяв на своєму сервері місце для розміщення даного сайту).
Суть другого справи полягала в тому, що ТОВ «Перше Музичне видавництво» звернулося з позовом в Арбітражний суд Москви до ТОВ «Рамблер Інтернет Холдинг» про стягнення компенсації за порушення виключних прав, що належать Видавництву на відеокліп «Капітал» групи «Ляпіс Трубецкой». На його думку, порушення виняткових прав виразилося у незаконному вчиненні дій з доведення до загального відома даного аудіовізуального твору шляхом розміщення його на належному Рамблеру сайті www.rambler.ru.
Рамблер, природно, свою провину не визнав, зробивши акцент на те, що фактичне розміщення проводилося не їм, а стороннім користувачем, зареєстрованим в системі. Відповідно, сам він лише надавав технічну можливість для розміщення інформації, а це не може свідчити про порушення з його боку виключних прав відповідача. До речі, саме завдяки таким доводам успіху в протистоянні з правовласникам домоглася компанія «Мастерхост». Тоді Вищий Арбітражний Суд, відправляючи справу на новий розгляд, вказав на те, що провайдер не несе відповідальності за передану інформацію, якщо він не ініціює її передачу, вибирає одержувача інформації або впливає на цілісність переданої інформації.
В результаті в розглянутому нами справі суд першої інстанції визнав Рамблер невинним у порушенні авторських прав. Проте встояти це рішення в судах наступних інстанцій не змогло. Дійсно, аргументи у Мастерхоста і Рамблера були схожі, але відмінності все-таки були.
По-перше, Мастерхост не був власником та (або) адміністратором домену zaycev.net, а лише надавав фізичний простір на жорстких дисках своїх серверів, на яких були розміщені спірні твори, в той час як сайт rambler.ru належить Рамблеру. Значить, у нього є право видаляти зміст і блокувати доступ певним користувачам, в той час як хостинг-провайдер взагалі не має ніяких прав доступу до сайту клієнта. До того ж, ліцензійна угода з користувачами, розміщене на Рамблері, свідчило про те, що саме він забезпечує користувачеві доступ до різноманітних матеріалів, що перебувають на її сайтах. В результаті суд визнав доведеним правопорушення у вигляді доведення до загального відома незаконно розміщеного контенту.
По-друге, Мастерхост, на відміну від Рамблера, зміг знайти особа, яка була фактично відповідально за розміщення спірної інформації, а саме – власника сайту zaycev.net. Відповідно, при такій ситуації претензії до провайдера були неправомірними. Рамблер обмежився заявою про те, що він є неналежним відповідачем по даній справі, не спромігшись пошукати конкретного користувача. Правда, такі пошуки навряд чи б увінчалися успіхом: вказати при реєстрації на подібних сайтах можна абсолютно будь-які дані, ніхто їх не перевіряє і, більше того, навряд чи доведе що чиїсь дані були внесені саме цією особою.
Найбільш важливим висновком судів тут є твердження про те, що саме власник домену повинен довести свою невинність і розміщення спірної інформації конкретною особою. Справа Мастерхоста також розширює даний висновок: якщо правовласнику була надана інформація про дійсний порушника виключних прав, то з позовом необхідно звертатися саме до нього.
Цікаво також звернути увагу на наступний факт. На думку суду, за своєю правовою природою розміщення інформації на будь-якому Інтернет-сайті є способом поширення відповідних відомостей. Тобто, будь-яка інформація, розміщена на сайті www.rambler.ru може бути доступна необмеженому колу користувачів. Отже, само по собі повідомлення будь-якої інформації, у тому числі шляхом розміщення текстових файлів на сайтах мережі Інтернет, являє собою доведення цієї інформації до відома невизначеного кола осіб.
Загальний висновок для медійних порталів виглядає досить сумно. Дійсно, ст. 1250 ЦК РФ говорить: відсутність вини порушника не звільняє його від обов’язку припинити порушення інтелектуальних прав, а також не виключає застосування до порушника заходів, спрямованих на захист таких прав. Таким чином, якщо подібна практика увійде в тенденцію, власникам великих Інтернет-майданчиків доведеться серйозно посилювати правила реєстрації користувачів і розміщення на них інформації. У той же час, нас можуть чекати ще вкрай цікаві повороти у розгляді спорів щодо подібних позовів.
До речі, така ж доля може чекати і безкоштовні хостинги, що дозволяють створювати свій власний сайт будь-якій особі в лічені хвилини. Довести їм свою невинність буде вкрай важко, оскільки, на відміну від Мастерхоста, розміщення безкоштовних сайтів здійснюється на субдоменах хостерів, щодо яких хостери нестимуть відповідальність за незаконний контент аж до того, поки не знайдуть реального власника безкоштовного сайту, а зробити це практично неможливо.
Реквізити судових справ:
1. Постанова ФАС Московського округу від 11 травня 2010 р. № КГ-А40/3891-10 по справі № А40-89751/08-51-773
2. Постанова ФАС Московського округу від 4 травня 2010 р. № КГ-А40/3814-10-П у справі №А40-6440/07-5-68