Євро-2012: Реквієм По Українському Турбізнесу

З кожним днем, наближаючись до довгоочікуваної дати проведення європейського чемпіонату з футболу, загострення пристрастей навколо цієї події стає все більше і яскравіше. Адже до цих пір залишається загадкою, які ж міста, крім Києва, отримають «зелене світло» на проведення турніру від європейської асоціації футболу. Але, по суті, яке б ні було прийнято рішення, зрозуміло лише одне – наша країна програла черговий раунд у боротьбі за економічний розвиток і процвітання. При тому суто з власної вини…
Що таке ЄВРО?
Для початку давайте визначимося, що ж таке для будь-якої країни цей самий чемпіонат з футболу? З вуст президента України не раз звучала фраза, що ЄВРО-2012 – це «особливу довіру, виявлену Європою і яке необхідно виправдати будь-яку ціну». Так то воно так, але від того, чи виправдається довіру чи ні, пересічному громадянину, по суті справи, ні холодно ні жарко. Тим більше коли за вікном вирує світова економічна криза.
Зовсім інша справа – економічна вигода. Ось тут вже навіть в очах простого обивателя з’являється іскорка зацікавленості: авось і його вигода десь з’явиться. Адже по суті, будь-чемпіонат світового рівня, будь-то з футболу або з тенісу – це колосальний приплив іноземних гостей. Це тільки на футбольному полі бігають двадцять два гравці з двох команд. А кожна команда – це ще й запасні гравці, і обслуговуючий персонал, і нарешті головне – численні фанати. І всі вони на період чемпіонату потребують розміщенні, харчуванні та розваг у перервах між матчами. Іншими словами, ЄВРО-2012 – це приплив декількох тисяч іноземців, кожен з яких готовий залишити не одну сотню доларів або євро в туристичній індустрії України. І це тільки в період чемпіонату.
Далі-більше! Результат футбольних матчів непередбачений та мінливий: іноді улюблена команда виправдовує очікування вболівальника. Іноді не дуже. Але постійним залишається одне – враження від проведеного часу. Цілком можливо, що Луїджі з Генуї докладно розповість своєму приятелеві Енцо з Неаполя про чудовий відпочинок в Україні. І дуже ймовірно, що Енцо, заінтригований розповідями про цікаве проведення часу в не такій уже й далекій від Італії країні, також прибуде в Україну. І ось вона та сама ефективна реклама, що не вимагає ніяких витрат. Загалом, навіть якщо 10% від прибулих на чемпіонат іноземців, отримають позитивні враження і запланують повернутися знову в нашу країну – це і буде найбільш ефективним поштовхом до розвитку вітчизняного турбізнесу. Тобто ЄВРО-2012 стає, без всяких перебільшень, тим самим локомотивом, здатним повільно, але впевнено потягнути нагору всю туристичну індустрію нашої країни.
А тим часом турбізнес…
…України сьогодні знаходиться в самому що ні на є жалюгідному стані.. При тому без всякої перспективи до пожвавлення. Думаєте перебільшую? Давайте подивимося уважніше. Питання номер один: де бажають провести відпустку українці, які мають середній достаток? Невже в Криму, Одесі чи Закарпаття? Нічого подібного. На перший план виходить Туреччина, Чехія, Єгипет, Хорватія. Загалом, недорогі зарубіжні курорти. Чому так? Та тому що ціна відпочинку (включаючи вартість проїзду) цілком порівнянна по грошам з вітчизняними здравницями і місцями для відпочинку. Наприклад, двотижневе перебування в одеському санаторії «Куяльник» обійдеться близько 5-6 тис грн на одну людину. А ось на чеському курорті мінеральних вод Подебради за два тижні перебування необхідно сплатити 360 євро. Плюс дорога в обидва кінці обійдеться приблизно 1400-1600 грн. У підсумку отримуємо приблизно однакові гроші, але кардинально різний сервіс, харчування, умови перебування та ставлення до відпочиваючих.
Чому так виходить? А тут варто згадати курс економіки: чим старіше і зношені обладнання, тим менше конкурентоспроможну продукцію воно здатне виробляти. Точно така ж ситуація в туристичному бізнесі: чим старіше будівлі і споруди, тим вони вимагають великих коштів для підтримки їх у хоч якомусь більш-менш прийнятному стані. Відповідно це змушує власників санаторіїв і баз відпочинку піднімати ціни. Високі ціни зменшують попит і змушують з інтересом поглядати на зарубіжних конкурентів. Адже у них приплив інвестицій в туристичну індустрію підтримується на найвищому рівні. Ще б – для перерахованих вище країн туризм є основною статтею доходу, якщо не єдиною. Наприклад, згідно з даними чеського урядового агентства CzechTourism, щорічні надходження в казну Чехії від туристів складають близько 3 млрд доларів. Непогано, так? Тому і держава всіляко сприяє власникам готелів, санаторіїв, пляжів, курортів, пропонуючи дотації і пільгове оподаткування. Лише б бізнес розвивався, надавав нові робочі місця і поповнював валютою місцеву казну. Здавалося б, проста аксіома, але чомусь ніяк не застосовна в Україні.
Жереб кинуто
Тепер настав час поговорити про тієї самої упущеної можливості для українського турбізнесу. Як згадувалося вище, ЄВРО-2012 стає локомотивом, здатним потягнути всю туристичну індустрію України. Як це виглядає? Так елементарно: реконструйований аеропорт, відмінні дороги і зручні транспортні розв’язки – все це держава планує зробити у містах, де пройде чемпіонат. А якщо це все здійснити в місцях, де є дійсно цікаві пам’ятки, відмінна екологія і хоч якісь осколки туристичної індустрії, то ці осколки незабаром можуть стати монолітом, здатним гідно витримувати іноземну конкуренцію.
Як свідчить рішення УЄФА, крім Києва, цілком можливо зможуть прийняти ЄВРО-2012 Донецьк, Харків і Львів. Київ – це правильно! Все таки столиця, де відбуваються численні міжнародні виставки, конгреси, конференції і т. п. Плюс до всього є своя особлива архітектура, безліч визначних пам’яток, красивих видів. Загалом, гідне місце для туристичної зацікавленості.
Львів також більш-менш підходить для ЄВРО як туристична дестинация. Все таки різноманітна архітектура, визначні пам’ятки, більш-менш стійка екологія. У всякому разі, турист, який хоч раз побував у цьому місті, дуже ймовірно що захоче хоча б ще раз сюди повернутися.
А от Донецьк – найбільш ймовірний претендент на проведення ЄВРО-2012 – це явний промах. Відразу хочу попередити, що ніякого особистого упередження до цього місту у мене немає. Скажу більше – саме це місто, один з небагатьох, хто дійсно дає більші надходження в бюджет країни. І тим самим заслуговує шанобливого ставлення. Але це з точки зору промисловості. А ось з туристичного ракурсу – абсолютно даремний. Давайте будемо відвертими: що змусить іноземців, які прибули в Донецьк на футбол, повернутися туди знову? Екскурсії по шахтам або заводам? Прогулянки по вулицях, у повітрі яких наполегливо витає задушливий смог і вугільний пил? Чи може назвете пам’ятки, здатні викликати захват іноземних туристів? Все мимо. І нічого дивного: Донецьк – це суто промислове місто, який явно не «заточений» на туристичні реверанси.
Говорячи про Харкові, скажу що він не більше заслуговує на ЄВРО, ніж Донецьк. Хіба що пам’яток трохи поболе буде. Та й статус колишньої столиці мимоволі викликає інтерес. І все. Та ж промисловість, та ж низька екологія. Все ті ж особливості, властиві промисловому місту. Загалом, дивимося вище про Донецьк.
Виникає резонне питання: чому було не провести чемпіонат в Криму? Чи в Одесі? Адже саме ці міста хоч якось намагаються залучити туристів своїми пляжами, місцями для відпочинку. Адже влітку завжди тягне на південь. Та проведення чемпіонату з футболу у них змогла б стати тим самим ударом електроструму, здатні оживити останавливающееся серце хворого і підняти його з лікарняного ліжка. Ан немає. Мабуть з якихось міркувань, не варто допомагати чорноморським курортам України.
Ось і виходить, що при самому оптимістичному розвитку подій лише два міста з чотирьох мають можливість стати справжніми туристичними Мекками» для іноземців. Тим самим ефективність інвестування в об’єкти для ЄВРО становитиме лише половину того, що могло бути. А туристична індустрія півдня залишиться тет-а-тет зі своїми проблемами. До яких немає діла начебто рідній державі.