Іспанська Мова. Як Він З’явився?

Іспанія – країна кориди, розкішних пляжів, мальовничої природи з приємним м’яким кліматом. Це райський куточок планети, де в будь-який час року ви можете відчувати себе комфортно. Золотисті пляжі на узбережжі Середземного моря і Атлантичного океану, чудові острови, кращий гірськолижний курорт в горах Сьєрра-Невади. Величезна кількість парків, заповідників розкинулося на території Іспанії.
Тут немає суворих зим, але і африканської спеки теж не буває. Сонце радує жителів і гостей Іспанії близько 300 днів в році, а в районі Середземноморських курортів і того більше – близько 350 днів всі чотири сезони. Тут пляжний сезон починається в червні, а закінчується в жовтні, в той час як гірськолижний курорт відкритий всі дванадцять місяців у році.
Столиця Іспанії – місто Мадрид, главою держави є король. Населення країни складає понад 38 мільйонів чоловік. Державна мова – іспанська, точніше його кастильский варіант.
Іспанська мова належить до романської групи, на ньому говорить більшість жителів країни, а також каталонці, баски і галісійці.
Друга державна мова Іспанії – каталонська. Він також належить до романської групи мов, але більше пов’язаний з французькою мовою.
На іспанською мовою говорять не тільки в самій Іспанії, але і Центральній Америці, Мексиці та Південній Америці (виключаючи Гавану, Бразилію, Суринаму). Статус державного іспанська мова має і в Екваторіальній Гвінеї, на ньому спілкуються жителі США, Філіппін. Майже 400 мільйонів людей у світі говорять іспанською мовою.
У самій Іспанії розмовляють не тільки на іспанською мовою, але і використовують його діалекти. Також в Іспанії говорять на галісійському, баскською, французькою, італійською, німецькою мовами.
Іспанська мова прийнятий як одна з офіційних мов Організації Об’єднаних Націй та Організації Американських держав.
Коріння іспанської мови йдуть далеко в минуле, в середні століття в Кастилію. Саме тому мова називають ще кастильським. Однак існує ще кілька діалектів: галісійська, каталонський, арагонський, басків, астурська, аранський, оквитанский та інші діалекти.
Формування і розвиток іспанської мови бере свій початок від «Вульгарної латині». У середні століття на Піренейському півострові зародилися два діалекти: кастильский і андалузький. З’явився ж іспанська мова у часи завоювання Іспанії Мавританією.
В VI столітті до нашої ери на південно-заході Європи – Піренейському півострові – жили іберійці. А до кінця століття в цих місцях осіли кочові племена з центральної частини Європи – кельти. Нації, змішавшись, утворили народ під назвою кельтиберийцы і розмовляли вони на одному з діалектів кельтського мови.
В кінці 19 року нашої ери область поселення кельтиберийцев було названо Іспанія. Жителі Іспанії говорили на латині. Ця мова був принесений в країну римськими солдатами і торговцями. Так латинь змішувалася з різними діалектами іберійського, кельтського і карфагенського мов. Результатом цього була поява нової мови, який називали «Вульгарна латинь», тобто народна латинь. 400 роках нашої ери германські племена вестготи вторглися на територію римської Іспанії. Проте, не дивлячись на це, латинська мова все ще залишався державним, він мав статус мови, якою користується уряд, його вживали в області культури. Так тривало до 719 року.
У 719 році нашої ери Іспанія була завойована маврами (ісламські групи, що говорять арабською мовою). Маври були вихідцями з півночі Африки. Так арабська мова, а точніше його діалект, який називається мозарабик, широко поширився в країні (в той час це була вже ісламська Іспанія). І лише в кількох царств на півночі країни збереглася християнська віра і «Вульгарна латинь».
Протягом наступних століть королівства, зберегли християнство, відвойовували свої землі у маврів. Латинь витісняла арабські діалекти в розмовній мові, в галузі культура і політики. Християни далі просувалися на південь Іспанії, приносячи з собою і свою мову. І в підсумку діалекти «Вульгарної латині» стали домінувати в мові людей. Особливо це стосується кастильського діалекту, який став основною мовою не тільки в Північній і Центральній частині Іспанії, але й у Південній і Східній областях.
У результаті всіх цих історичних подій з’явився як би збірний мова: у кастильський діалект потрапило багато слів, які входили до складу арабських діалектів. Так в лексиці сучасної іспанської мови є близько чотирьох тисяч слів, запозичених з арабської мови.
Стандарт іспанської мови почав створюватися в XI столітті. В цей час іспанськими землями правил король Альфонсо X, його прозвали Королем-вченим Леона і Кастилії. У місті Толедо король Альфонсо X разом зі своїми вченими мужами заснував культурний центр. Там вони розгорнули діяльність по розробці стандартів іспанської мови. Вчені здійснювали переклади книг і писань (хронік, історичної літератури, наукових праць, документів по юриспруденції і художньої літератури) з інших мов на іспанську. В основному переклади робилися з латинської, арабської мови і грецької мови. Так, завдяки виконаній роботі, всередині країни почали поширюватися знання інших народів і культур. Сам же король Альфонсо X та в адміністративній роботі, і для ведення офіційної документації прийняв іспанська мова (його кастильський діалект).
У часи панування католиків монархами були Ізабелла Кастильська та Фердинанд Арагонський (він в 1492 році завоював Іспанію, відсунувши маврів до Гренаді) кастильська мова стала офіційною мовою Іспанії. У 1492 році Антоніо де Небрихо написав свою книгу «Мистецтво іспанської мови» («Arte de la lengua castellana»). Ця праця була першим підручником. Автор описував в ньому граматичні правила кастильського мови. Кастильська мова тепер мав свої стандарти листи і граматики. Однак поряд з цим існували в розмовній мові деякі діалекти.
Територія Давньої Іспанії сьогодні це не тільки Іспанія, але і Португалія, Гібралтар, Андорра.
Формування країни проходило шляхом об’єднання іберійських королівств і завоювань. Різні національні та мовні групи людей змішувалися, утворюючи нові групи, і на сьогоднішній день країна Іспанія багатонаціональна. Тут навіть одна людина може належати до кількох із існуючих національностей. А культуру Іспанії можна назвати субкультурою, в якій кожна з національних груп володіє своїми звичаями і традиціями, а деякі і своєю мовою.