Кинорецензия На Фільм “брестська Фортеця”
Подивився фільм “Брестська фортеця”. Нічого подібного не бачив з радянських часів, напевно 20 років як. Від вітчизняного виробника – зокрема. Це дуже радянський фільм, в найкращому сенсі цього слова. В той же час це дуже сучасний фільм в технічному плані – все вибухає і бабахає не гірше, ніж у голлівудських блокбастерах, спецефекти на належному рівні.
Фільм – як удар електричним струмом, особливо на тлі різноманітних радіо-, кіно – і телевізійних помиїв, призначення яких – загидити рідну історію, стерти з пам’яті народу подвиги його предків, які воювали на тій жахливій війні. А також – зробити з народу стадо дурних, сліпих баранов
, радіють власної тупості і тих, які чавкають попкорном в кінотеатрах.
І вивести народ з цього стану зомбі можна тільки нагадавши йому про його історію, минуле, про її корені, про його предків і про їх перемоги. Тобто пробудивши в ньому патріотичне почуття і викликавши повагу до себе і свого минулого.
Реклами, до речі, не побачив ніякої і ніде. На багатьох кінотеатрах висять афіші Мегамозка та інших чарівних безглуздих дурниць, а от реклами фільму “Брестська фортеця” щось не видно. Але все одно, радує те, що нарешті-то на великому екрані з’явився наш фільм, про нашу історію, що актори на екрані говорять по-російськи в оригіналі, що при цьому фільм не про черговому розподілі грошей і влади. Головні герої – не бандити та олігархи, а прості радянські люди, мужності яких немає ніяких кордонів. Люди, завдяки яким ми сьогодні з вами живі. Так, знято на “Білорусьфільмі”, але, тим не менш, це наш фільм, про нашу історію. Бо не можна розділити спільну історію.
Фільм дуже простий. Ось фортеця, ось наші солдати. А ось на нас віроломно напали німці. І все населення фортеці бореться із загарбниками.
Діти в Брестській фортеці змагаються нарівні з дорослими – коли німець простягає пацану цукерку, той не роздумуючи, вбиває його з пістолета. Зал зойкнув, коли це сталося.
Німці показані у фільмі справжніми звірами, вони живцем спалюють напалмом захисників фортеці, знущаються і вбивають.
Війна показана у фільмі “Брестська фортеця” такою, яка вона є. Фільм – якою б банальною не була ця фраза – заснований на реальних подіях. Показано рівно те, що було, і рівно так, як воно було. Творці фільму перелопатили і вивчили купу архівних історичних документів. І ні тобі гламурних рожевих танків, ні ідіотських вчинків, ні заламування рук, ні несамовитих криків. Так, спочатку була паніка, але потім вольовий рукою командир взяв ситуацію під свій контроль і люди почали мужньо битися плечем до плеча. Від фрази “Я вмираю, але не здаюся” – холодок по спині. Здавалося б, чого б не здатися в полон? Адже немає ні підтримки, ні зв’язку, ні якої-небудь визначеності з термінами окупації, ні харчів, ні води, ні медикаментів. Є лише збільшується кількість поранених і вбитих. Але ці люди без наказу згори, самі прийняли це рішення, зробили такий вибір – боротися саме за цей, свій клаптик землі, за свою фортецю, не дивлячись ні на що. Тому, що це їх земля, тут їх отчий дім, тут їх місце в цьому світі, і іншого такого немає і не треба.
Саме тому, крізь тяжкість відчуттів від фільму, я радів і дякував творців за те, що вони дали мені можливість ще раз усвідомити і згадати, що я – російська людина, що наші предки залишили нам у спадок одну шосту частину суші і прописали по перше число всім тим, хто на них рыпнулся. Хоча нічого радісного в самому фільмі немає.
фільм “Брестська фортеця” обов’язково потрібно дивитися, особливо молоді. Творцям фільму і особисто Ігорю Угольникову – дякую за фільм, за повагу до нашої історії, до полеглих предків.