fbpx

Каталог статей

Каталог статей для размещения статей информационного характера

Без рубрики

Мови Балтики. Частина 2

Продовжимо розглядати балтійські мови.
Так, передумовою до того, що балтійські мови були виділені в окрему групу є такий принцип, як генеалогічна класифікація, тобто класифікація за принципом споріднення або за принципом спільного походження і мови-основи. Всі балтійські мови беруть свій початок з однієї групи прислівників древнеиндоевропейской мовної сім’ї, що підтверджена порівняльними та історичними дослідженнями. Вони також об’єднані між собою і мають чіткі відмінності від усіх інших груп, що входять до складу індоєвропейської мовної сім’ї, в тому числі від слов’янської групи, яка є ближчою, ніж всі інші до балтійської групи.
Порівняння історії граматики мов індоєвропейської сім’ї показує, що балтійські мови дуже близькі до них, а точніше до їх основі. Також, завдяки такому порівнянні можна розглядати особливості співіснування мов, їх історичний розвиток та єдність в групі. Наприклад, якщо розглядати питання єдності мов балтійської групи, то варто звернути увагу на такі питання, як спільне походження, досить близькі умови, за яких відбувався розвиток мов, область їх поширення, структурний подібність і досить великий спільний лексичний склад. Завдяки всім цим факторам існує достатня для встановлення мовного контакту ступінь взаємного розуміння латвійської та литовської мов, що в свою чергу теж підтверджує на практиці єдність мов.
Мови балтійської групи відрізняються своєю архаїчністю, тобто вони залишаються більшою мірою незмінними по відношенню до початкового індоєвропейського типу мови щодо багатьох особливостей: складової структури, морфології, категорій дієслів, синтаксису, лексичного складу і так далі. Поряд з нововведеннями, які, втім, є продовженням давно існуючої структури мов і органічно вписуються в їх структуру, в мовах збережена індоєвропейська типологічна основа, що надає мовам так зване гармонійне рівновагу.
На сьогоднішній день існує припущення про те, що балтійські мови в їх нинішньому стані є найбільш близьким до початкового варіанту основи індоєвропейських мов. Вчені звернули увагу на цей факт відносно недавно. Причиною цього була загальна зацікавленість іншими мовами індоєвропейської сім’ї і саме на їх основі складалося уявлення про її прамові. В наш час існує нове припущення про те, що балтійські мови є своєрідним “залишком” індоєвропейського типу.
І на самому початку вивчення балтійських мов, і сьогодні існує досить певна точка зору про те, що ближче всього до них мови слов’янської мовної групи, а потім – германської мовної групи. Раніше підтримувалося припущення про існування проміжного варіанту прамови – слов’яно-балто-німецького. А. Лескінен проводив дослідження в цій області і довів, що подібними з цього тріо є тільки слов’янська і балтійська групи.
На початку 20 століття при вивченні давніх мов північній частині Балканського півострова, зокрема фракійського, іллірійської і єдиного в наш час їх продовження – албанської мови, була помічена їх близькість до мовами балканської групи. Так, на підставі всіх цих даних можна окреслити область поширення балтійських мов в давнину. З півдня сусідами балтійських племен були фракійці та іллірійці, з заходу – германські племена, зі сходу – слов’яни, а на південно-сході, ймовірно, проходив кордон з іранськими племенами. І вплив мов племен, що жили пліч-о-пліч з балтійськими народами, більшою чи меншою мірою проглядається мови балтійської групи. З іранських мов у балтійські перейшли деякі гідроніми (близько 20), з фрако-іллірійського мови – близько кількох сотень топонімів, з мов німецької групи перейшло також достатня кількість гідронімів і топонімів.
Якщо розглядати зв’язки слов’янських мов з балтійськими, то на відміну від відносин з іншими мовами, які є зовнішніми для мов Балтики, ці зв’язки впливають на внутрішню їхній бік. При вивченні цього питання зазвичай розглядаються дві позиції про характер відносин між двома мовами в давнину, які мають абсолютно протилежну спрямованість. Вчені, що підтримують першу позицію, переконані в тому, що існував прамова балтійської та слов’янської груп, чим і пояснюється їх спорідненість. А ті, хто дотримується другої позиції, стверджують, що спочатку ці дві мови мали деяку кількість відмінних один від одного особливостей. Говорити про те, що якась із позицій є абсолютно правильною не можна.
Останнім часом з’явилося нове припущення про зв’язки балтійських і слов’янських мов, суттю якого є розвиток слов’янських мов як більш пізній розвиток окраїнних діалектів балтійських мов. Так, з 20 по 5 століття до нашої ери праслов’янську мову був представлений деякими балтійськими діалектами і можливо саме його слід називати балто-слов’янським праязыком.
Існують різні припущення про зв’язки слов’янських мов з балтійськими і в якійсь мірі правильними можна вважати майже все. І що такий зв’язок існує – є незаперечним фактом, доказова база якого досить велика.
Повертаючись до порівняльно-історичним дослідженням балтійських мов, можна виокремити характерні для всіх мов Балтики риси в морфології, у фонетиці, в словообразовании, в синтаксисі, в словниках мов і фразеологізмах.
Однак єдність мов балтійської групи можна відшукати і, не використовуючи проведення досліджень у вище перелічених областях. Вони можуть розглядатися як цілісної групи і з боку своєї синхронності. При порівнянні балтійських мов з іншими групами по лінгвістичної типології, тобто за їх структурним і функціональним властивостям, не залежно від характеру генетичних відношень між ними, то цілісність даної групи не викликає жодних питань.