fbpx

Каталог статей

Каталог статей для размещения статей информационного характера

Без рубрики

Перша Поїздка В Альпи

Це була наша перша поїздка в Альпи! Перед тим як їхати, ми з Сергієм багато прочитали про цих місцях, запитували у друзів і спілкувалися на форумах, але якщо чесно всі розповіді про Альпах тьмяніють в порівнянні з тим, що ми побачили своїми очима. Дійсно, ” Краще один раз побачити…”
Перший раз ми побачили їх на ранок прямо з вікна спальні нашого шале в Шамоні. Їх скелясті гребені виднілися в легкій імлі. Погода була трохи похмура, але вона нікого не збентежила: завзяті лижники, зголоднівши за швидкості і альпійського снігу, з ранку раніше завантажили в машину лижне обмундирування і рвонули на гору “Кandahar”. З цього моменту життя просто понеслась….
Якщо озирнутися назад, мимоволі розумієш, що кожен прожитий в цих дивовижних місцях день — це маленьке життя! Життя, насичене подіями, враженнями, пригодами і, нарешті, просто приколами!
Ми з Сергієм були новачками у всьому: перший раз ми їхали в Альпи, вперше приєдналися до групи, ну і, можна сказати, майже вперше стали на лижі. І якщо спочатку це обставина трохи бентежило, то незабаром стало зрозуміло, що компанія у нас супердружная і весела, а траси тут на всі смаки, в тому числі багато варіантів і для таких “чайників” як ми.
Кожен день ми каталися в нових місцях. І це було просто здорово! Подивитися за одну поїздку таке безліч курортів, причому всі вони дивно схожі один на одного. Особливо запам’ятався вид на масив Matterhorn. Це щось приголомшливе! Ми приїхали на світанку до відкриття підйомників, а ця велична гора, вже в перших променях сонця, виглядала просто фантастично! І ще Courmayeur (Італія). Як там було гарно! Коли дивляться наші фото з поїздки, звертають увагу на крутий серпантинный спуск і, як правило, відразу цікавляться, невже з нього можна спуститися, адже це так страшно?
— Можна, можна,- відповідаємо ми, вже зі знанням справи. І посміхаємося, тому що відразу спливають спогади, як я спускалася, і від страху навіть згадала нецензурну лексику. Благо, що з російських поруч був тільки чоловік))). Але парадокс в тому, що, пройшовши цю трасу, хочеться знову піднятися і випробувати відчуття знову!
А як ми всією компанією чудово посиділи в цьому італійському ресторані! Смак тієї лазаньї я, напевно, не забуду ніколи. В такі хвилини думаєш: “шкода, що все з’їсти не можна”. Там всілякі пасти, піци… Хтось з наших замовив максипиццу. Її розміри вразили! Виглядала вона досить апетитно. Ех, зараз би знову туди! Або скажімо в невеликий барчик недалеко від Шамоні. Туди ми забрели після поїздки до Женеви. Олексій Сидельников — капітан команди — захопив з собою гітару і, замовивши смакоту і смакоту, ми співали (точніше співав Олексій, а ми підспівували) російські пісні, а відвідувачі бару уважно вслухалися у слова, які, напевно, не розуміли, але від душі аплодували.
Досі згадуються дивовижні сентиментальні пейзажі в Швейцарській Женеві і Французькому місті Ансі. І там, і там ми так чудово провели час! Зазвичай всі розбридалися, і кожен гуляв, де хотів, а у призначений для виїзду час всі повинні були прийти до місця стоянки автомобіля. По озеру орієнтуватися було дуже легко. Цілий день ми милувалися краєвидами, вони там дійсно красиві і від захвату захоплює дух. Фотографували прекрасні архітектурні пам’ятники, гуляли вздовж озера, годували лебедів, обідали в ресторанчиках. Звичайно ж, заходили в магазини. Від різноманітності там просто очі розбігаються. Причому, на одяг були великі знижки.
Десь через тиждень катання, було вирішено відвідати термальні джерела. Для нас це було чергове відкриття. В одному приміщенні розташовувалося безліч кімнат, в кожній з яких чекали приємні сюрпризи. Цікаво, що на стінах попереджувально були розвішані таблички, мовляв, виконуйте тишу і розмовляйте упівголоса. В принципі, так все і робили. Обстановка від цього виходила досить інтимне. У самій будівлі знаходилися всілякі контрастні душі і гідромасажі. Один поверх з, здається, чотири можна назвати сонним царством. Там люди після плавання і релаксу, просто спали на ліжках, або в таких великих як-би коконах, які під мелодійну музику тихесенько розгойдувалися. Для тих, хто зголоднів, будь ласка, — шведський стіл. І все таке смачне: мюслі, йогурти, різноманітні фрукти, сухофрукти, фреші, одним словом, здорова їжа. Апогеєм всіх відкриттів в цьому термальному закладі став басейн під відкритим небом. Вода тепла, вируюча, а навколо — казка! Альпи з засніженими верхівками, сніжинки падають з неба, від гарячої води піднімаються стовпи пари. Трохи мерзли ніс і вуха, але варто було пірнути — і знову тепло. Від походу в термальні джерела враження залишилися, звичайно, незабутні. Втім, як і від усього іншого (всього не переказати), а більш за все, від спілкування з друзями. Слово “знайомі” у цей контекст навіть не підходить. Практично кожен вечір після запланованої культурної програми, відпочинок тривав будинку. Кожен готував якийсь смачний вечерю і запрошував друзів. Відмінна компанія, хороше вино, вишукані закуски (все можна купити в магазині в п’яти хвилинах ходьби від шале), музика, танці, а головне пісні під гітару та цікаві розповіді, байки та історії — тому розходилися по своїх спалень, буквально, під ранок. Хітом сезону була пісня під гітару “Лихо з чобітьми”, а з привезеного репертуару як-то найбільше запам’ятався “Чиж” зі словами “Твій останній поверх видно немов “Монблан”. З нашого шале відкривався вид на Монблан!
Дивно, як люди абсолютно різних професій, міст, соціальних статусів, поглядів стають тут єдиним цілим! Мабуть, в любові до Альп проявляється спорідненість душ! І як шкода було розлучатися в аеропорту з цими “душами”, з якими були пережиті чудові дні! Для мене досі залишається відкритим питання: з ким більше не хотілося розлучатися з Альпами або друзями?