Психологічне Безпліддя

Що означає термін психологічне безпліддя? За деякими даними близько 30% пар, що звернулися за медичною допомогою з приводу безпліддя, страждають саме психологічним або психосоматичних безпліддям. Кажуть, що всі хвороби від нервів. І в цьому є частка правди. Зараз вже багато лікарі часто вказують на психологічні причини того чи іншого захворювання. Наші проблеми, комплекси, стреси і наші думки дійсно сильно впливають на роботу органів зокрема і всього організму в цілому. Вже нікого не дивує, що виразка, деякі форми астми, діабету, гіпертонія, стенокардія, вегето-судинна дистонія та інші хвороби мають психологічні причини.
Подібно до цього і безпліддя може виникнути від того, що підсвідомо жінка не хоче, не готова, народити і виростити дитину. Найчастіше причини лежать в дитячому досвіді пацієнтів з психологічним безпліддям. Ймовірно, в дитинстві сталося якесь травмуючу подію. Наприклад, маленька дівчинка почула, що жінка померла під час пологів і все голосіння з приводу того, що от якби не дитина, то жила б собі, поживала. Або в її родині такий життєвий сценарій: з сімейних історій дівчина знає, що раніше у них по жіночій лінії було багато дітей, через покоління вже в два рази менше, у мами вона одна, а в неї самої значить – безпліддя. Або протягом усього свого життя вона чує, що якби не діти, то кар’єра склалася, і з іншим чоловіком своє життя бабуся могла побудувати щасливіше, і мама все своє життя присвятила їй. І поступово відкладається у дівчини в голові, що дитина – це перешкода особистому житті і великі проблеми.
Буває так, що жінка ставиться до себе і до свого тіла таким чином, що вагітність і народження дитини вона сприймає як катастрофічну загрозу своєму організму, фізичному і психічному здоров’ю. І виникає в голові ланцюжок: вагітність – загроза організму. Іншими словами, якийсь негативний досвід, отриманий раніше, з якихось причин виявився не пережита до кінця, психіка не змогла його прийняти, переробити і впоратися з ним, і щоб уберегти людину від ще більшої травматизації, загнав цей досвід подалі, в підсвідомість. Але він нікуди не зник, і здалеку продовжує диктувати жінці свої умови. Вона сама і не усвідомлює цього впливу і не пам’ятає вже тих давніх подій. Але психіка вже включила захисні механізми і стоїть на сторожі і як би попереджає, що якщо настане вагітність, то це буде загрожувати здоров’ю і життю. І, зрозуміло, вагітність не настає. Таким чином, психіка охороняє людину від можливої зустрічі з травмуючим подією, а ще більше з його наслідками. Причин психологічного безпліддя безліч, стільки ж, скільки і жінок, що страждають від нього. Вони суто індивідуальні. З’ясування їх, знаходження їх у минулому і переробка того, не пережитого негативного досвіду може призвести до того, що безпліддя чудесним чином пройде «саме по собі». Більш того, жінка може бути дорослою за віком, але абсолютно незрілої в психологічному плані, інфантильним. Інакше кажучи, вона сама ще дитина, куди їй народжувати!
У сучасному світі все частіше зустрічається і інша причина психологічного безпліддя. Це бажання зробити кар’єру, відбутися у професійному плані. Тим більше, що такий шлях дуже вітається в сучасному суспільстві. Багато жінок вважають себе нікчемними, якщо вони не досягли кар’єрних висот нарівні з чоловіками. І ось усередині них відбувається боротьба за, як вони думають, рівноцінні цінності: і дитини пора народжувати, так як вік підійшов, але і з професійного життя піти страшно. І підсвідомо жінка не хоче вагітності. Хоча зовні є і її бажання, і зусилля. На тлі неможливості завагітніти розвивається депресія, що ще більше знижує шанси на вагітність. В нашому суспільстві все частіше вагітність у 18-20 років розглядається як вкрай небажана. Всі батьки намагаються захистити своїх дочок від цього, вселяючи їм, що спочатку треба отримати освіту, нагулятися, світ дізнатися, а потім вже і дітей можна народжувати. А дівчата вступають в інтимні стосунки у 14-15 років і весь цей час їх переслідує страх завагітніти. Тобто створюється негативна установка на вагітність. Але ось дівчина виходить заміж, йдуть роки, а дітей все нема. І навколишні починають «ненав’язливо» цікавитись, ну коли ж, нарешті? Жінка починає нервувати від того, що нічого не виходить. Її нервозність ще більше підживлює психологічне безпліддя і виникає замкнене коло. До речі, жінка цілком може отримати супутній виправдувальний діагноз безпліддя, який у іншої жінки може і не бути перешкодою до настання вагітності.
Буває навіть так, що жінка підсвідомо вибирає собі партнера, від якого не може завагітніти. У сприятливий для зачаття момент партнери починають сваритися, уникати сексу, їхати у відрядження, захворювати, загалом, робити все, щоб виключити можливість зачаття. Подружні пари як би грають в гру під назвою «безпліддя». Зовні вони роблять все можливе, щоб «довгоочікувана» вагітність настала, але на ділі кінцевої і неусвідомлюваної метою є довести собі, що це неможливо і отримати право жити, страждаючи від безпліддя, отримуючи від цього і вторинні вигоди. Зовні, свідомо, жінка дійсно дуже хоче дитину, відвідує лікарів, страждає від своєї неповноцінності, для неї вагітність і народження дитини стає сенсом життя, а внутрішні установки роблять своє. Ще раз хочеться підкреслити, що всі ці процеси йдуть на несвідомому рівні, жінка дійсно страждає від «безпліддя». І тут психолог може надати дієву допомогу. З його допомогою можна встановити реальні причини виникнення психосоматичного безпліддя і знайти шляхи їх вирішення. Опрацьовуючи життєвий досвід і переживання можна домогтися того, що пропаде внутрішній заборону на вагітність. Відомо чимало випадків, коли і без допомоги психотерапевта подружжя, зневірившись народити рідну дитину, усиновляють немовлят, виховують його, а через якийсь час народжують свого власного дитини. Зрозумівши, скоріше навіть прийнявши той факт, що дитина – це не тільки позбавлення, але і щастя, тіло жінки готова до зачаття. У чоловіків психологічне безпліддя також зустрічається. По тим же самим причинам організм чоловіка може виробляти антитіла до власних спермотозоидам, зменшувати їх рухливість, погіршувати якість сперми.