Скульптури З Металу

Творчість Дмитра Жукова, безумовно, пов’язано з фізіологією, з тілом, але робить він це з властивою йому тактом і поетичним почуттям. Звичайно, він не перший художник, який працює з цією складною темою. Філософія тіла була темою для творчості художників протягом усіх епох. Не виключенням з’явився і ХХ-ХХІ століття, де тема тіла розроблялася особливо широко.
Для молодого скульптора тіло — лише та зона, де розгортається основна дія. Якщо говорити про сексуальність, то його об’єкти швидше «досексуальны», вони пов’язані більше з магією, міфами і легендами. Магічна сутність простежується вже в першій роботі Дмитра «Спогад про формою черепа» (2005), де череп сприймається як ідеальна форма, яка існує за своїми законами. І тут виявляється те сакральне начало, коли художник бачить череп як предмет мистецтва і разом з тим, як щось живе і навіть небезпечне. Баланс гри, страху і первозданної нерукотворної краси.
У роботах Діми нашаровується його знання різних епох і культур: тут можна знайти античність, перекази майя та ацтеків. Скульптурна форма Жукова різноманітна, декоративно насичена, эстетизирована. Багатство пластичної мови багато в чому залежить від його вміння використовувати можливості матеріалу, художник віртуозно володіє їм і технікою дамаської кування. З-під ковальського молота майстра з’являються або, вірніше сказати, зароджуються нові міфи — «Очікування Тесея» (2005), «Повернення Афродіти» (2006), «Торс» (2007). Тут міфологія збагачується сучасною мовою. Звертаючись у своїй творчості до давньогрецького епосу, художник нагадує глядачеві про знайомих з дитинства образах богів і героїв.
У створенні образу художник використовує не тільки обсяг, але і порожнечі, зачаровують своїм складним таємничим малюнком. Ковзання відблисків, гра світла і тіні, заснована на контрасті, створюють відчуття нервової піднесеності. Взаємодіючи з простором, скульптурні форми приймають мальовничу плинність — «Торс» (2007), «Зсередини» (2007), «Сон Кортеса» (2007); в інших випадках, володіючи внутрішньою динамікою, неспокійно вириваються в простір — «Спогад про формою черепа» (2005), «Повернення Афродіти» (2006).
Відштовхуючись від обраної теми, від маленьких замальовок в блокноті і перетворюючи їх своєю творчою фантазією, художник створює серію графічних аркушів змішаної техніки – сюрреалістично дивних, зачаровують, вабливої.
Драматизм – основна риса його творів. Скульптурна маса, активно взаємодіючи з простором, вступаючи в конфлікт з ним, часом поступається своєю сутністю і починає втрачати свій вага, тяжкість, а іноді навіть стійкість. Деформована боротьбою, скульптурна форма розчиняється в просторі. Разом з тим, проникаючі в неї світло і повітря виявляють конструктивні якості. Перед глядачем відбувається процес таємничого народження матерії. Набуття внутрішньої міцності і в той же час тане на вітрі тілесність і тремтливість в скульптурі «Очікуванні Тесея» емоційно створюють відчуття внутрішнього очікування і самотності.
Завдяки унікальній технології дамаської кування і дотепним обігрування матеріалу, художник розкриває багатство і складність життя матеріальної форми.
Павутина вишуканого малюнка покриває майже суцільно все тіло «Німфи (Лялечки) №0» (2008). Погляд подорожує в лабіринтах форми, вивчає кожну смужку, кожну крапку, кожен слід, залишений ковальської зварюванням. Простір ділиться на сегменти і знову збирається, створюється відчуття хвилеподібного руху. Здавалося б, спочатку міцне і вічне тіло, але воно вже прагне трансформуватися: плоть місцями лопається, і звідти з’являються густі, тягучі смуги металу. Тут ми бачимо момент переродження — форма вже не буде такою, якою вона була, вона модифікується, стає новою, і її чекає нескінченне народження і вмирання.
Прагнення до знаковості веде скульптора до абстрактних форм. Така одна з його останніх робіт «Зсередини» (2007). За словами художника, його «цікавить візуалізація почуттів. Є дві найбільш незвідані області. Це нескінченне простір душі і космосу. Художнику знайоме почуття, відчуття того, що ще не можна висловити. Це те, що готове от-от вирватися (зсередини) у простір реального світу і знайти форму. «Зсередини» по суті – символ переходу з нескінченного простору душі в тривимірний простір реального світу». Фізичне тіло – це копія «Простору» життя в Нематеріальному «Часу» з циклами розвитку…
Виставка під назвою «П. П.» або «Смугасте Простір» — перша для молодого художника. Використання для її назви тільки приголосних букв нагадує ранньохристиянські шифри, коли від головних ключових слів залишаються тільки окремі приголосні, приховуючи тим самим від непосвячених таємний сенс слова, не даючи йому стати чимось буденним.