Ставок Більше Немає, Панове Хороші

Ставок більше немає, панове хороші
У році приблизно так 2004-му, коли мені довелося надавати правову допомогу головному туристу країни, в мої руки потрапив один цікавий документ, надісланий у Госкомтурспорт тодішнім послом Киргизстану в Індії Бакытом Бешимовым, в якому мова йшла про розвиток туризму в нашій країні. У багатосторінковому документі індійські підприємці пропонували своє бачення розвитку індустрії туризму в Киргизькій Республіці. Оскільки для підтримки цього глобального бізнес-проекту була потрібна дача юридичного висновку, то, природно, воно було дано, так як Киргизстану світили солідні грошові надходження в «дірявий» бюджет, обчислюються десятками мільйонів доларів.
І чим же так зацікавила індусів наша гірська республіка? Невже їм не вистачає своїх гімалайських штатів Джамму і Кашміру або узбережжя океану? Що там було в їх умах? А справа тут дуже просте.
Виявляється, час сімейного відпочинку в Індії припадає на листопад-лютий місяці і в цей період азартні багатії у пошуках пригод їдуть подалі від свого рідного дому. Оскільки зараз в Індії діє заборона на азартну оффлайн діяльність, то «безбашенні» товстосуми готові натовпами валити в Киргизстан, щоб цілодобово безперервно крутити рулетку і розкидати покер. Їх приваблюють зовсім не бишкекские казино, а гральні заклади подалі від міської суєти, наприклад, в горах або на іссик-кульском узбережжі. Підприємці Індії мали намір орендувати баржі за шалені розцінки і прямо на них встановлювати плавучі казино. І поки їхні дружини з дітьми прогулювалися б уздовж узбережжя, вдихаючи чистий іссик-кульський повітря, ті денно-нощно крутили б рулетку. Індійські туроператори, зокрема, пропонували налагодити пряме авіасполучення сучасних аеробусів з Делі в Бішкек і доставляти по 300 покер-менов в тиждень. Ну, як же киргизький держава могла відмовитися від такого привабливого бізнес-проекту, який обіцяв скарбниці нечувані прибутки? Так, просто в нашій державі амбіції окремих держмужів як завжди вище ділових пропозицій іноземних інвесторів. Відкати фірмачів в кишені держчиновників як були, так вони залишилися. А вітчизняні спецслужби бачать у кожному іноземному інвесторові потенційного шпигуна і закоренілого терориста. Звідси і всі біди киргизстанців. Так і продовжуємо донині жити в злиднях через корумпованих чиновників.
А, може бути обачні індуси, як у воду дивилися, відмовившись від реалізації даного проекту, мабуть, вже тоді вважаючи, що гра не варта свічок?! Але, у всякому разі, з упевненістю можна сказати лише одне: у разі реалізації в життя цієї карколомної ідеї, індуси зараз кусали б лікті, і потрапили б, так сказати, по повній програмі внаслідок прийняття киргизьким парламентом Закону «Про заборону гральної діяльності». Так, ставок більше немає, панове хороші!
Еркін Саданбеков,
адвокат, директор юридичної компанії «Бюро правової підтримки»
2011-10-03

http://sadanbekov.kg/category/мои-статьи