Стягнення Податків І Процедура Банкрутства Підприємства
При проведенні процедур банкрутства підприємства законодавство встановлює особливий порядок розрахунків боржника з кредиторами, в тому числі і по податках. Але на практиці виникають ситуації, коли податковий орган вважає себе особливим кредитором і робить дії по стягненню боргів.У Постанові ФАС Західно-Сибірського округу від 12 січня 2004 року № Ф04/108-1004/А67-2003 у такій ситуації зазначено наступне:
“З матеріалів справи випливає, що у відношенні ВАТ “Томська лізингова компанія” ухвалою Арбітражного суду Томської області від 17.01.2003 порушено справу про неспроможності (банкрутства підприємства), введена процедура спостереження, а згодом конкурсне виробництво.
В результаті проведення арбітражним керуючим аналізу фінансового становища ВАТ “Томська лізингова компанія” виявлено наявність переплати акціонерним товариством податку на прибуток в сумі 35325 руб. 47 коп., яку підприємство листом від 27.02.2003 просило повернути на його розрахунковий рахунок.
Інспекція листом від 18.03.2003 N МС-30-1308 повернення зазначеної суми відмовила, пославшись на наявність у ВАТ “Томська лізингова компанія” заборгованості з податків і зборів перед бюджетами різних рівнів.
Визнаючи даний відмову незаконною, суд апеляційної інстанції правильно застосував норми статті 78 Податкового кодексу Російської Федерації у сукупності з нормами Федерального закону “Про неспроможності (банкрутство)”, зокрема статтями 2 і 63 Федерального закону “Про неспроможності (банкрутство)” від 26.10.2002 N 127-ФЗ.
Відповідно до статті 63 названого Закону з дати винесення арбітражним судом ухвали про введення спостереження вимоги кредиторів за грошовими зобов’язаннями та про сплату обов’язкових платежів, термін виконання яких настав на дату введення спостереження, можуть бути пред’явлені до боржника тільки з дотриманням встановленого цим законом порядку пред’явлення вимог до боржника.
Оскільки Інспекція, будучи кредитором ВАТ “Томська лізингова компанія”, звернулася на підставі статті 63 названого Закону до арбітражному керуючому із заявою про включення наявної у підприємства заборгованості в реєстр вимог кредиторів і, як встановлено судом, заборгованість з податків і зборів до бюджетів різних рівнів включена до зазначеного реєстру, то у податкового органу були відсутні підстави до відмови в поверненні надміру сплаченої акціонерним товариством суми.
Доводи заявника скарги про те, що права та законні інтереси акціонерного товариства не порушені у зв’язку з тим, що реального заліку не було вироблено, були предметом розгляду в апеляційній інстанції, і їм дана правова оцінка. Спростовуючи дані доводи, суд обгрунтовано вказав, що в порушення пунктів 6, 9 статті 78 Податкового кодексу Російської Федерації Інспекція з березня 2003 року і до моменту винесення постанови не вирішила питання щодо надміру сплаченої суми.
Враховуючи, що вимоги податкового органу про сплату наявною у акціонерного товариства заборгованості включені в реєстр вимог кредиторів і відносяться до вимог третьої черги, то проведення заліку в даний час, коли підприємство знаходиться в стадії конкурсного виробництва тягне задоволення податковим органом своїх вимог (за наявності кредиторів другої черги) в порушення встановленого статтею 63 Федерального закону “Про неспроможності (банкрутство)” порядку.
Оскільки до введення процедури спостереження податковий орган не скористався правом заліку, наданим йому пунктом 5 статті 78 Податкового кодексу Російської Федерації, то після порушення у відношенні ВАТ “Томська лізингова компанія” процедури банкрутства таке право податковим органом втрачено виходячи з вищевказаних норм Федерального закону “Про неспроможності (банкрутство)” та конкретних обставин справи (включення суми заборгованості до реєстру вимог кредиторів).
На підставі викладеного касаційна інстанція не вбачає підстав для скасування постанови апеляційної інстанції та задоволення скарги.”
Висновки:
Таким чином, з дати винесення арбітражним судом ухвали про введення спостереження вимоги податкового органу можуть бути задоволені в спеціальному порядку, відмінному від порядку, передбаченого НК РФ. Дії податкових органів по стягненню недоїмки в іншому порядку, ніж передбачено Законом “Про неспроможності (банкрутство)”, є незаконними.
Необхідно зазначити, що в Постанові зроблено важливий і правильний висновок про те, що залік, по суті, є однією з форм стягнення податку. Оскільки не завжди суди розуміють цей важливий момент, дозволяючи податковим органам проводити заліки по заборгованості, яку вже не можна стягнути за нормами НК РФ.
Джерело: Російський податковий портал