fbpx

Каталог статей

Каталог статей для размещения статей информационного характера

Без рубрики

Зачему Потрібна Переозвучування Старих Мультфільмів?

Не так давно на одному з телевізійних каналів я випадково натрапив на мультфільм «Мойдодир». Зазвичай, потрапляючи на мультфільм, я переходжу на інший канал, але тут щось привернуло мою увагу. Через кілька секунд все стало зрозуміло – звук мультика був ІНШИЙ! За кілька тижнів я виявив ще майже півтора десятка повністю переозвученных мультфільмів, у тому числі такі шедеври, як «Золота антилопа», «Гуси-лебеді», «Червона квіточка», «Помаранчеве горлечко».
Дивитися їх людині, який звик до оригінального звуку, абсолютно неможливо. Виникає стійке відчуття, що студент першого курсу музичного училища прослухав оригінальний варіант і виписав оркестровку, не почувши при цьому майже половини інструментів. А якийсь комп’ютерник, не маючи навіть елементарного уявлення про музику, набив все це мишкою і програв на звуковій карті за триста рублів. У мене була така років десять тому, ESS1868 – звучання один в один, відро з болтами. І це замість симфонічного оркестру! «Озвучатели» – артистами їх важко назвати абсолютно не потрапляють в артикуляцію персонажів, та так не потрапляють, що розходяться іноді на секунду і більше. Подивіться будь-старий мультфільм, до якого «реставратори» ще не добралися – ідеальна синхронізація, в такт кажуть навіть ляльки. Та й чи може хтось замінити голоси Бабанова, Карапетяна, Віцина, Папанова, Румяновой? Весь звук йде з якимось відлунням, швидше за все приміщення не було акустично підготовлено. Все разом призводить до того, що картинка сприймається окремо від звуку, ну не поєднується шедевр і барахло в одному флаконі!
Хто ж і головне – навіщо це робить? На перше питання відповідь знайти досить просто. В кінці кожного покаліченого мультфільму значиться – ТОВ «Студія АС» 2000 та ТОВ «Дитячий сеанс 1» 2001. Знайти інформацію про перших діячів не вдалося – «аси» виявилися настільки «професійні», що ніяких слідів не залишили. Другі, на жаль, ще існують. На сайті компанії, зробленому, до речі, досить незграбно, викладений каталог з сорока мультфільмів-інвалідів, поруч з кожним назвою гордо красується – «нова версія». Оцініть шедевр – «Ефірним і кабельним телеканалам пропонується каталог, що містить 11 годин кращих вітчизняних мультфільмів в новій версії (реставрація зображення і новий звук), виготовлених майстрами всесвітньо відомої кіностудії «Союзмультфільм»… Навіть якщо відволіктися від абсурдності самої фрази, то з «майстрами…» можна погодитися, а от з «реставрацією» – категорично не можна.
Так навіщо ж це зроблено? Скажу відразу, що жодних офіційних відповідей знайти неможливо, «реставратори» цей секрет ревниво охороняють. Тому можу запропонувати кілька версій найчастіше обговорюваних тем в Інтернеті.
Версія 1. Початковий звук мультфільмів втрачений внаслідок звичайного російського роздовбайства, тому переписаний звук – краще, ніж нічого. Версія досить квола. Виходячи з самої технології зберігання мультфільмів, повністю втратити звук і зберегти картинку досить важко. Крім того, в архівах телекомпаній, на дисках і касетах приватних осіб, нарешті, напевно залишилися копії прийнятної якості. А найголовніше – на деяких телеканалах ці ж мультфільми йдуть з оригінальним звуком.
Версія 2. Мультфільми переозвучили, щоб привести їх до сучасного формату звуку для нормального відтворення в кінозалах і домашніх кінотеатрах, а з вихідної фонограмою такого зробити не можна. Теж не виходить… Не хочете перемалювати «Мону Лізу», тому що її відсканувати не виходить? Абсурд? А ось «Дитячий сеанс 1» саме так і вчинив би… До того ж іншим реставраторам, на цей раз без лапок, вдається переносити і фільми і мультфільми в новий формат, не замінюючи оркестр шарманкою, а народних артистів – «артистами» з народу.
На цьому технічні версії закінчуються і починаються юридичні, пов’язані з авторськими правами на ці мультфільми.
Версія 3. Компанія змогла купити права тільки на зображення, а на звук чи то грошей не вистачило, чи то не продавався він. Довелося замінювати самим. На перший погляд, ця версія найбільш нереальна з усіх згадуваних. Як може мультфільм продаватися по частинах? Але з іншого боку, чому звук мультфільму може не підходити компанії? Варіант один – він іноземною мовою.
І ось тут варто згадати, що відбувалося з «Союзмультфільмом» у незабутні дев’яності. А відбувалося ось що. В радянські часи державна студія «Союзмультфільм» на державні гроші знімала державні мультфільми, які показувалися на державних телеканалах і в державних кінотеатрах. І ніяких вам авторських прав. Після загального розвалу мультфільми з незрозумілої причини стали власністю не держави, а «орендного підприємства «Союзмультфільм». Хоча причина зрозуміла – державні мужі в той час ділили шматки побільше. І ось ця сама колекція з півтора тисяч мультфільмів, знятих більш ніж за п’ятдесят років роботи студії, стала прокляттям для нового «Союзмультфільму». Як підприємство з технологічним обладнанням, трудовим колективом, традиціями, нарешті, студія була нікому не потрібна. А ось як розпорядник колекції – це інша справа.
І розпоряджається «Союзмультфільм», в особі свого директора, колекцією круто. На самому початку дев’яностих років права на значну частину мультфільмів продаються колишньому радянському актору Олегу Відову та його дружини – американської підприємниці Джоан Борстейн. Продаються права на перемонтаж, переозвучування і прокат на зарубіжній території. Таким чином, мультфільми плавно йдуть за кордон.
Всупереч розхожій думці, що цим «Союзмультфільм» позбавив наших дітей улюблених мультфільмів, нічого подібного не було. Зверніть увагу – права на прокат на зарубіжній території. Якщо точніше – поза Росії і країн ближнього зарубіжжя. До слова сказати, Олег Видів і його дружина цілком пристойно відреставрували і перевели мультфільми, вклавши в цю справу кілька мільйонів доларів. Чи вдалося їм окупити витрати, до справи зараз не відноситься.
Нас цікавить підсумок – хто до двухтысячному році розпоряджався колекцією в Росії, було не зовсім зрозуміло. Але десь не дуже далеко скупчилися мультфільми хорошої якості, але – от халепа – англійською мовою. І вимальовується цілком правдоподібну відповідь на початковий питання – саме ці копії якимось чином потрапили до нашим діячам. І саме тому довелося знести всю англомовну фонограму і записати її російською мовою заново.
Зроблено все як завжди – грошей поменше, швидше. Тому найняли кого дешевше. У титрах можна навіть вказати нові прізвища, все одно їх ніхто не знає. Незрозуміло тільки, що в компанії цих «озвуковщиков» робить Ст. Конкін, непоганий, загалом-то, артист. Він не міг не розуміти, що коїться щось неправильне.
Чи зникне це свавілля? Не знаю, швидше за все, навпаки буде ширитися, і під «реставрацію» можуть потрапити нові мультфільми. Гроші вирішують все. Так що я починаю збирати свою колекцію мультфільмів. Поки ще незіпсованих.