Доба Темряви: Несподівана поразка

Я йшов через все місто до околиці моїх володінь, де мене вже чекала моя армія. Мої золоті обладунки сяяли в променях весняного сонця – їх мені подарував колись король ельфів Элрос за допомогу надану в битві проти Синкийского дракона, який у минулі часи тримав в страху все навколишні держави. – Так було час. Зовсім недавно я був великим воїном, але зараз розгубив всю свою могутність, а колишню велич залишилося тільки в пам’яті людей!
– Здрастуйте король Діоніс! – я здригнувся, мої думки полетіли геть. Озирнувшись, я помітив, що проходжу повз ферми, чиї працівники хором вітали мене. Я посміхнувся їм у відповідь і пішов по дорозі далі.
Навколо вирувало життя. Повз пройшли двоє водоносів з повними відрами, біля корчми, як і завжди була юрба п’яниць, які побачивши, що йдуть до них вишибал спробували зникнути у натовпі, але було пізно… Всі займалися своєю справою, нічого ніби не віщувало біди. Лише повітря був якийсь важкий і сповнений напругою. Ось і долина де розташувалася моя армія.
– Хай живе король Одриона – великий Діоніс! – прокричали воїни.
– Вільно солдати, сказав я.
– Король Діоніс, від союзників прибутку ельфійські лучники!
– Відмінно , Дэнон, накажи їм зайняти позиції.
Раптом пролунав тривалий звук сурм, це означало одне : ворожа армія вже поруч!
– Війська на изготовную! – прокричав я. Все моє військо, включаючи союзників (гномів і ельфів) стали на изготовную для зустрічі ворога. Я встав вперед всієї армії підняв срібний спис і прокричав:
– Битися до останнього!
Я оглянув швидким поглядом долину, на нас мчало незліченне військо орків. Озирнувся назад, там був тільки місто. Залишалося одне – стояти на смерть!
Ось військо орків було вже в трьохстах метрах від нас, ельфійські лучники “поливали” їх стрілами, але орків це не зупиняло.
– В Атаку! крикнув я.- І ми кинулися назустріч смерті! Перші ряди були зметені, я опинився на землі, навколо були одні орки. Вони вже добивали залишки моєї армії. Схопившись на ноги я підняв спис – Відступаємо! В місто! прокричав я і став сам пробиватися до воріт замку.
Після того як в стінах замку виявився останній солдат, ворота були закриті. Я був приголомшений таким напором, я звичайно знав, що це буде важкий бій, але не припускав, що мою армію зметуть в лічені хвилини! Піднявшись на стіну замку, я подивився, що діється за його межами. Від замку і до горизонту була ворожа армія здавалося, що темрява вкрила землю. Але придивившись краще я помітив що ця армія складалася не тільки з орків. У натовпі я помітив лучників і паладинів – які йшли під прапорами орків! А до стін замку рухалися катапульти. Ці “звірі” ніколи ними не користувалися, схоже тут не обійшлося без втручання кого-то з правителів! Невже хтось перейшов на темну сторону?! – промайнуло у мене в голові, як раптом страшна біль пронизав плече! У мене закрутилася голова, підкосилися ноги – я впав зі стіни вниз і втратив свідомість!….
Автор: DioNiS
Джерело: darkwars.ru