fbpx

Каталог статей

Каталог статей для размещения статей информационного характера

Бізнес

Перший крок при покупці поліса накопичувального страхування життя

Якщо ви вирішили придбати поліс накопичувального страхування життя, то неодмінно постане питання: у кого? У якій компанії?
Історія класичного накопичувального страхування життя налічує сотні років. За цей час вироблено жорстка система законів, що регулюють діяльність компаній по страхуванню життя і, головне (!), захищає інтереси клієнтів. Можна тільки мріяти про те, щоб цей порядок був наведений і серед компаній ризикового страхування, інвестиційних фондів, банків та інших фінансових інститутів суспільства. Тому вибір страхової компанії слід починати зі знайомства з державним реєстром страхових компаній. Причому тієї країни, в якій ви плануєте придбати поліс, а не тій, в якій живете.
Зазвичай, страхова діяльність в країнах Європи підпорядковується Міністерству фінансів країни, де зареєстрована компанія. Міністерство фінансів публікує реєстр страхових компаній, яким видано спеціальний дозвіл (ліцензія) для заняття таким видом діяльності. Реєстр публікується в ЗМІ, а також на офіційному сайті держустанови.
Якщо страхова компанія зареєстрована в державному реєстрі – можете бути спокійні: ваші гроші надійно захищені. Ви їх отримаєте в будь-якому випадку на умовах, обумовлених у полісі, навіть якщо компанія перестане існувати. Це передбачено законом. До речі, в країнах з високою страховою культурою, передбачено захист ваших інтересів навіть за умови, якщо перестане існувати не тільки страхова компанія, але навіть і держава, в якій вона зареєстрована.
Державний контроль передбачає:
1. Аудиторська перевірка діяльності страхової компанії мінімум 4 рази на рік на предмет забезпечення виплат за страховими випадками. По-простому, у страхової компанії кожну хвилину повинен бути фінансовий запас, щоб забезпечити виплати клієнтам. Навіть, якщо всі клієнти одночасно захочуть повернути свої гроші. Для будь-якого банку такі вимоги клієнтів – крах, для страхової компанії, що займається накопичувальним страхуванням життя – це норма. І якщо страхова компанія не може цього забезпечити, вона позбавляється ліцензії.
2. До речі, в деяких європейських країнах, ліцензія для заняття накопичувальним страхуванням життя видається страховим компаніям, що мають досвід роботи в ризиковому страхуванні не менше 50 років і мають бездоганну репутацію. Тобто логіка така: тренуйтеся на страхування майна, цивільної відповідальності та страхування інших ризиків 50 років. Це ціна ліцензії.
3. Всі правила (умови договору страхування) страхування в обов’язковому порядку затверджуються в Міністерстві фінансів. Чому? Тому що, як правило, держава дає 100% гарантію виплати накопичень з полісів накопичувального страхування життя. Причому всіх компаній: тобто навіть якщо вона є на 100% недержавною. І саме тому, не всім страховим компаніям держава може дозволити страхувати іноземних громадян. І саме тому, не всі держави дозволяють працювати на своїй території іноземним страховикам.
Тому що держава також несе відповідальність за виплату грошей. І ця відповідальність зазвичай передбачає наявність спеціального резервного фонду для цих цілей. Тому, якщо ви вибрали компанію, і маєте, наприклад, білоруське громадянство, то не обов’язково, що компанія продасть вам поліс. Але вже якщо держава дозволила компанії страхувати іноземних громадян, то для держави вони такі ж клієнти страхової компанії, як і власні громадяни. Їм покладені ті ж гарантії.
4. Державою контролюється і затверджується інвестиційна діяльність страхових компаній. Тобто страхова компанія не може на свій розсуд вкладати вільні кошти. Це передбачає, скільки відсотків вільних коштів компанія може вкласти в нерухомість, скільки в дорогоцінні метали, скільки в акції, скільки видати у вигляді кредитів, скільки тримати на депозитному рахунку в банку (і в яких банках!) і т. д.
5. Отриманий дохід від інвестиційної діяльності компанія зобов’язана розділити з клієнтами. Державою встановлюється і перевіряється порядок розподілу прибутку, отриманого від страхової компанією.
6. У деяких країнах Європи, наприклад, в Австрії, страхова компанія не може привласнити гроші клієнта протягом 150 років. Клієнт помер, пропав вигодонабувач, вказаний у полісі, а страхова компанія повинна нараховувати прибуток, мати відповідний резерв для покриття ризику, шукати спадкоємця по крові 150 років. Поки не знайде. Такий закон, щоб у компанії не було мотиву обманювати клієнта і присвоювати його гроші. І це умова теж перевіряється аудиторською перевіркою 4 рази на рік.
7. Важливим є той факт, що такі заходи підвищеного контролю за діяльністю страхових компаній накопичувального страхування життя пояснюються значними податковими пільгами з боку держав. У різних країнах по-різному, але страхові компанії мають значні пільги по податках, щоб забезпечувати прибутковість інвестицій. А також клієнти компаній мають такі пільги.
Отже, перший крок, з якого варто почати вибір страхової компанії, необхідно перевірити наявність у страхової компанії ліцензії державної. Для вірності, знайдіть в Інтернеті державного реєстру та перевірте, чи зареєстрована у ньому ваша компанія. Якщо не довіряєте Інтернету – зателефонуйте до Міністерства фінансів і запитайте. Телефон ви легко знайдете на сайті. Коли ви переконаєтеся, що на всі ці питання існує твердий відповідь «Так», можете бути впевнені, щоб не сталося, ваші гроші залишаться вашими.
Матеріал наданий інтернет-проектом “Накопичувальне страхування життя, життя дітей, пенсійне страхування в Білорусі”.