Що ми розуміємо під словом

Бувають такі моменти в житті, коли вже зовсім не хочеться стримувати свої природні бажання, які якимось чином коренились у тебе в душі і всі намагалися вирватися назовні. А ти їм казав: «не зараз», «ще не час»… Але я все одно розповім, що я думаю з приводу облаштованості нашого суспільства в тій області, яку часто називають «управлінням».
Давайте розберемося для початку, що ж під цим словом мається на увазі? Ну… Для початку візьмемо тлумачний словник. У словнику Ожегова таке визначення слова «управління»: «Сукупність приладів, пристосувань, пристроїв, за допомогою яких управляється хід машини, механізму. Важелі управління».
А так само слово «управляти»: «керувати, направляти діяльність, дії кого-чого-небудь».
Так Ви розумієте це слово? Логічно, що так. А так Ви застосовуєте це поняття у своєму житті?
На простому прикладі можна розглянути основні принципи, керуючись якими багато здійснюють свою управлінську діяльність.
Ось керівник, тобто начальник, тобто той, хто намагається зробити так, щоб його слухали, його помічали, його слова не розчинялися у вечірніх завываниях на місяць навколишніх домашніх тварин.
Він сидить у себе за столом, волосся у нього вранці акуратно покладені, у нього є плани на день, які чітко записані в щоденнику, у нього є мета на день (припустимо, здійснити велику поставку, що має бути сьогодні, або провести кілька життєво важливих зустрічей). Є секретар, є підлеглі. Все, як годиться.
І ось починається робочий день. Наш начальник каже секретарю про те, що треба подзвонити туди-то і туди-то і зробити те-то і ще ось це. Через кілька секунд секретар починає задавати питання. Начальник на них відповідає. Ще через якийсь час секретар задає ще питання… Начальник відповідає і на прикладі показує, як це зробити. Він бере слухавку, дзвонить, він домовляється… Він призначає зустріч, їде на неї і укладає договір…
Це, начебто, нормально.
Але!
Давайте розглянемо ще раз визначення слова «керувати»: «Керувати, направляти діяльність, дії кого-чого-небудь». Чи Так це насправді? Направив? — ну так, в принципі направив… Але тільки направив не чию-небудь діяльність, а саме свою!
А ще цікавіше це буде спостерігати, якщо зрозуміти, що звичайні будні середнього керівника складаються саме з напряму своїх дій, а співробітники схиливши голову, рабськи кажуть, що вони його дуже поважають, захоплюються ним, і всіляко намагаються дати зрозуміти, що гроші, які видаються їм в якості зарплати вони отримують не дарма. При цьому курсор їх мишки буде переміщатися в нерішучості від двійки до сімки… Так як неправильно зібраний пасьянс в певний час — це дуже погана прикмета…
Через якийсь час наш керівник розуміє, що управляє не співробітниками, а собою. Ну… або як здогадується що, що щось йде не так. Що кава звичайно смачний, але його колись випити, що щоденник забитий виправленнями і доповненнями, та що хтось все-таки в ньому культивує цей комплекс марнославства, оскільки яку б сорочку він не одягнув, то це буде просто «супер» і «гламурненько так, що аж сил немає»… Пильність притупляється, а сорочка стає дуже важлива на якийсь час.
І ось цей начальник сидить ввечері у своєму кабінеті і гортає таку цікаву літературу, як «принципи управління черню Стародавнього Єгипту», або «Культивація Мотивації персоналу в Прострації» — дуже цікаве чтиво і судячи з перших глав дуже корисне… Там, звичайно ж, йому напишуть, що він правий, що він може підвищити ефективність персоналу шляхом залякування їх прилюдної левової стратою і що «все у всьому світі вже давно не носять сорочки рожевого кольору, тому, що від них погано відпираються кавові плями». Це дуууже важливі дані. Чому? Та тому що вони описані в таких дорого оформлених книжках, і ще тому, що Іван Іванич — з сусіднього офісу (теж начальник) говорив, що йому допомогло. Що і де йому з цієї літератури допомогло — не уточнювалося, але настрій стало краще… Адже там ще багато цікавих фактів і давньоєгипетських анекдотів.
Це, звичайно, важливо.
Але!
Цей керівник у певний час говорив своїм співробітникам такі фрази: «Ми команда!», «Ми разом йдемо до однієї мети!», «Наші конкуренти впадуть ниць, адже ми сильний ешелон, що летить до спільної мети».
Співробітники кивали, співробітники переживали, співробітники обіцяли… І одразу ставало легше. І на якийсь час навіть складалося враження, що цей керівник дещо ким керує. Але потім все повертається на свої місця.
Він або Вона в милі бігає по місту, поспішаючи на якісь зустрічі, бігає по офісу, може бути в особливо збочених випадках намагається знайти папір для принтера на столі програміста, щоб викрити його в бумагомарачестве громадського майна… Цей начальник ввечері виглядає, як загнаний кінь елітної породи. Волосся вже не так покладені, на очах легке почервоніння, і думи… Думи про те, що «ну його це управління — як би поїхати ненадовго і провалися воно все туди, звідки немає виходу без спеціального заклинання…»
У нього проблеми плодяться, як блохи. Вони маленькі, але все-таки кусаються, і все відразу не вирішити. Вирішує одну, з’являється інша. Вирішує ще одну, а тут ще парочка. А довірити то нікому. Немає людей, яким можна довірити такі речі. Вони ж навіть прийти вчасно на роботу не можуть.
Ви не дізнаєтеся нікого з своїх знайомих?
Я Вам пишу це для того, щоб наочно можна було продемонструвати, яким чином ми звалюємся в ту яму, з якої все складніше стає битися. І керівники в окремих випадках навіть не звалюються туди, а поступово, планомірно і раціонально сходинка за сходинкою йдуть вниз, щоб потім пожаліти себе і поплакати в сауні або в дорогому ресторані, і поскаржитися на життя. Ці сходи будуються на так званій «розсудливості». Під цим словом я маю на увазі спроби і намагання виправдати що-небудь, що йде не так, як потрібно, якимись логічними викладками. Це виглядає в підсумку логічно, і навіть заспокоює на якийсь час. І ситуація постає вже в іншому вигляді.
Але я б хотів, щоб ви поглянули тверезо на те, що може бути відбувається у Вашому бізнесі або області діяльності. Може бути що-то можна було б змінити? Може бути, є такі області, заглядаючи в які Ви говорите: «Ну… Цей співробітник не може робити свою роботу настільки добре, наскільки хотілося б, але де ж знайдеш іншого, який міг би виконувати її хоча б так само…». Може бути, є щось, куди Ви і заглядати то вже боїтеся, бо знаєте, що там Ви можете побачити проблему-тиранозавра, за яку Вам ще й доводиться платити?
І визначення слова «керувати» , яке було наведене на початку цієї статті, — дійсно таке, яке воно є. І я впевнений, що багато хто, читаючи визначення цього слова на початку, — посміхнулися і подумали «та що він хоче цим сказати?, я що? — Російської мови не знаю?». Але якщо тверезо поглянути на нинішню ситуацію, то можна чітко зрозуміти — що ж іде не так.
І з цим можна щось зробити!
Це я Вам точно кажу!
У статті Георгія Журавльова («П’ять причин неефективності») розглянуто, класифіковані, систематизовано і так далі основні ями, де тоне керівник. І Ви дізнаєтеся, що Ви можете з цим зробити.
З повагою,
Ренат Ахметгареев
Виконавчий директор
Центру Ефективного управління MANAGEMENT Tech
www.managementtech.ru
Ефективне управління