На Україні законодавство про векселі складається з трьох Женевських конвенцій 1930 року, уніфікованого закону, і двох законів України – ” про цінні папери та про приєднання України до цих трьох конвенцій.
Вексель повинен підтверджувати грошове зобов’язання векселедавця за сплату у визначений час певної суми грошей векселедержателю. Зобов’язання за векселем не є безумовною, а термін сплати за векселем і сума повинні міститися безпосередньо у векселі. Крім того, брати участь у вексельних операціях (тобто виписувати або приймати векселі, бути авалістом. акцептувати вексель тощо) можуть лише юридичні особи, причому векселі видаються тільки після поставки товарів або надання послуг векселедавця. При цьому вексель повинен бути підписаний головним бухгалтером і директором векселедавця. а вексель без зазначення в ньому дати є векселем, який потрібно сплатити за фактом пред’явлення. Виписуються прості та переказні векселі.
Прості векселі відрізняються від перевідних тим, що платником за простим векселем є векселедавець (тобто особа, що виписало вексель), а за переказним векселем платником є трасат (тобто особа, яка має за якихось причин розрахуватися за товар або послуги замість векселедавця).
Більш подібна стаття про прості та переказні векселі тут .