Соер

За вечерею Том нишком тягав цукор, коли обставини це дозволяли. Тітка Поллі задавала йому глибокодумні і лукаві питання, сподіваючись, що Том проговориться. Подібно до багатьох простеньких душ, вона вважала себе великим дипломатом, здатним до найтонших і наймудріших вивертів. У своїх наївних запитаннях вона вбачала дива хитрощів і лукавства.

Так стоять вони один проти одного, виставивши ноги вперед під тим самим кутом. З ненавистю дивлячись один на одного, вони починають щосили штовхатись. Але ніхто не міг перемогти. Спітнівши і втомившися, вони перепочили, хоча кожний залишався насторожі.

— Ну, от! Мені слід було б зазирнути до цієї комори! Що ти там робив?

— А ти спробуй збити його! Ось тоді й побачиш, що то за бриль.

— Невже? Одірвеш! Ой! Ой! Ой!

Повечето приключения, описани в тази книга, са се случили в действителност. Едно-две от тях са мои преживелици, а останалите — на разни момчета, мои съученици. Хък Фин е взет направо от живота. Том Сойер — също, но той няма конкретен прототип, а обединява в себе си черти от характерите на три момчета, които познавах — затова е събирателен образ.

— Не лізь! Кажу тобі: краще не лізь!

— Томе, адже для того, щоб підставити голову під кран, тобі не довелось відривати комірця од сорочки в тому місці, де я його зашила? Ану, розстебни куртку!

— А як тебе звуть? — спитав нарешті Том.

— Іди геть! — каже Том.

— Нічого? Подивись на свої руки, подивись на свій рот. Що це таке?

— Ой-ой-ой! Бачили ми таких!

— Годі, забирайся геть!

Странните суеверия, за които става дума, бяха извънредно разпространени сред децата и робите-негри в Западните щати по времето, когато се развива тази история — ще рече, преди трийсет-четирийсет години.

— Ну, побачимо, як ти відлупцюєш мене.

Тітка Поллі з сумом подумала, що вона забула про таку просту річ і знову прогавила важливий доказ вини. Раптом їй знову спало па думку:

— Я можу тебе відлупцювати.

Нарешті вони стали плече в плече.

Легенький шелест почувся ззаду. Вона обернулась і тієї ж миті схопила за підтяжки хлопчика, що збирався втекти.

— Чому ж ти не відлупцюєш? Ти ж кажеш, що можеш.

— Думаєш, як вичепурився, то вже й персона! А бриля якого начепив.

Макар че книгата ми е предназначена да забавлява най-вече малките момчета и момичета, надявам се, че вече порасналите мъже и жени няма да я пренебрегнат заради това, тъй като намеренията ми бяха отчасти и да напомня на големите по един забавен начин какви са били някога, какви са били чувствата и мислите им, как са разговаряли и с какви шантави начинания се е случвало да се захванат.

Чужий хлопець швидко переступив межу і сказав:

І вона з гордістю подумала: як уміло переконалася вона, що сорочка у Тома суха, а ніхто навіть і не догадався, що в неї на думці було. Але тепер Том зрозумів, куди вітер віє. Тому він поспішив запобігти дальшим запитанням:

Такою новинкою був особливий спосіб свистіти, який Том перейняв від одного негра, і тепер йому хотілось попрактикуватися без перешкод. Свистіти треба було з переливами, по-пташиному, торкаючись язиком до піднебіння. Читач, мабуть, пригадує, як це робиться,— коли тільки сам був хлопчиком. Том не пожалкував праці і добився успіхів. Незабаром він весело йшов вулицею, і рот у нього був сповнений солодкої музики, а душа сповнена радості. Він почував себе, як астроном, що відкрив нову планету,— і без сумніву, якщо говорити про сильну, глибоку, нічим не затьмарену радість, то у хлопчика її було більше, ніж у астронома.

Знову мовчанка. Хлопці зміряли один одного очима і зробили ще одне коло.

— Ну, то я знаю! Це — варення, ось що це таке! Сорок раз казала тобі: якщо ти не залишиш не варення в спокої, я з тебе шкуру здеру. Дай-но мені різку.

— Скажи ще два слова, і покажу.

— І відлупцюю, якщо ти чіплятимешся до мене.

Не можете да ја посетите страницата поради:

— Спробуй-но переступити через оцю риску, і я тебе відлупцюю так, що ти з місця не встанеш. Кожен, хто насмілиться це зробити, скуштує кулака.

— Навіть не спітнів.

Том не був зразковим хлопчиком, яким би могло пишатися все місто. Проте він добре знав, хто був зразковим хлопчиком, і ненавидів його.

— Чого ж ти чекаєш? Чому ти все нахваляєшся, а нічого не робиш? Значить, боїшся?

Різка свиснула в повітрі. Біда була неминуча.

— Ось я покажу тобі, яке моє діло!

— Два слова! Два слова! Два слова! Ось тобі. Ну?

Пробајте една од следниве страници:

Том провів великим пальцем ноги риску в пилюці і сказав:

Старенька помацала рукою Томову сорочку і сказала:

— Сіде, я тебе за це відлупцюю!

— Ну, ти, слухай: якщо не вгамуєшся, я відірву тобі голову!

— Ой, тітко! Що у вас за спиною?

— Ну що ж, і відлупцюю!

— Ну, покажи. Чого ж не покажеш?

Ако постојат проблеми контактирајте го системскиот администратор на страницава.

— Можеш собі казати що завгодно.

Том відчув щось недобре. Тінь підозри вкралася йому в душу. Він пильно глянув у лице тітки Поллі, але не зміг ні про що догадатись. І відповів:

— Справді, я пришила білою. Томе.

— Ач який хвацький! Та коли б я захотів, то відлупцював би тебе одною рукою. Праву прив՚язав би за спину, а лівою відлупцював.

Старенька підійшла до відчинених дверей і, ставши на порозі, пильно вдивлялася в свій город — помідори, які заросли бур՚янами. Тома там не було. Тоді вона підвищила голос так, щоб його було чути якнайдалі, і гукнула:

А втім, за дві хвилини, і навіть раніше, він забув усі свої турботи. Не тому, що вони були для нього не такі тяжкі й гіркі, як турботи дорослих людей, а тому, що цієї хвилини його захопило нове велике діло і витиснуло їх з голови. Так само і дорослі люди забувають своє лихо, захопившись новою роботою.

Влітку вечори довгі. Ще було видно. Раптом Том увірвав свій свист. Перед ним стояв чужий, незнайомий хлопець, трохи вищий за нього самого. Нова особа будь-якого віку і статі завжди викликала цікавість жителів маленького містечка Санкт-Петербургу1. До того ж хлопець був чепурно одягнений,— чепурно одягнений у будень! Це було просто дивовижно! Гарний капелюх, акуратно застебнута синя суконна куртка, нова і чиста, і такі самі штани! На ногах черевики, дарма що сьогодні тільки п՚ятниця. На шиї у нього була навіть краватка — строката стрічка. Взагалі він мав вигляд міського франта, і це страшенно дратувало Тома. Що більше Том глядів на це диво дивне, то біднішим йому здавався його власний костюм і то вище задирав він носа, показуючи, які огидні йому подібні пишні вбрання. Обидва хлопці не вимовили й слова. Але варт було одному зробити крок, як робив крок і другий — тільки вбік, по колу. Вони стояли дуже довго лицем до лиця і дивились один одному в очі. Нарешті Том сказав:

Старенька зсунула окуляри на кінчик носа і оглянула кімнату поверх окулярів; потім вона підняла окуляри на лоба і глянула з-під них. Вона майже ніколи не дивилася крізь окуляри, шукаючи таку дрібницю, як хлопця. Адже ці окуляри були її парадним убранням, гордістю її серця і надівались вони для краси, а не для звичайних потреб; вона могла дивитися з таким самим успіхом і крізь пічні заслінки. На хвилинку вона розгубилась, а потім сказала не дуже сердито, але досить голосно, щоб меблі могли її почути:

— Чхав я на твого старшого брата. У мене в самого є брат, ще старший. Він може перекинути твого он через той паркан. (Обидва брати вигадка).

— А тобі не хотілось купатися, Томе?

Але тут Сід зауважив:

— Не можеш, куди тобі!

Старенька злякано обернулась і схопилася за спідницю. А хлопець миттю переліз через високий паркан і зник.

Але Том не чекав далі. Вже за дверима він гукнув:

У безпечному місці Том оглянув дві великі голки, встромлені за вилоги куртки. На одній голці була намотана біла нитка, а на другій — чорна.

— Ну, присягаюся, якщо я спіймаю тебе, я…

— Ти боягуз і цуценя. Ось я скажу моєму старшому братові — він одним мізинцем відлупцює тебе. Я йому скажу, він одлупцює.

— Томе,— сказала вона,— у школі сьогодні, либонь, було жарко?

Том зовсім перестав хвилюватися. Він розстебнув куртку. Комірець сорочки був дбайливо пришитий.

— Оце то хлопець! Невже я ніколи нічого не навчусь? Хіба ж він мало мене дурив? Час би вже порозумнішати! Але, мабуть, старий дурень найдурніший за всіх. Недарма кажуть, що стару собаку не навчиш нових штук. Але, боже ж мій, він завжди придумає щось нове, і ніколи не вгадаєш, що він утне. Він начебто знає, скільки можна мучити мене безкарно, а коли я розсерджуся, зараз же втече або розсмішить мене. І гнів мій проходить, і я не можу його бити. Я не виконую свого обов՚язку щодо цього хлопця, нічого гріха таїти. Сказано ж в біблії: заощадиш різку — зіпсуєш дитину. Я страждатиму за гріхи нас обох, це я знаю напевне. Він пустун. Але, боже мій, він же, бідолашний, син моєї покійної сестри, і не можу я його відшмагати. Щоразу, як я відпускаю його, совість мучить мене; і щоразу, як я б՚ю його, жаль крає моє старе серце. Ну що ж, правду сказано в святому письмі: у людини дні короткі і повні скорбот. І це таки так. У школу він сьогодні не повернеться і байдикуватиме до самого вечора. Але завтра мені доведеться покарати його — посадити за важку роботу. Жорстоко змушувати його працювати тоді, коли у всіх хлопців свято, але нічого не вдієш: роботу він ненавидить над усе в світі, а мені треба ж коли-небудь виконати свій обов՚язок, бо інакше я погублю дитину.

— Вона ніколи б не помітила цього, коли б не Сід, чорти б його забрали! Та й вона хороша: шиє то чорною, то білою. Краще вона б вибрала якийсь один колір, а то ніколи не вгадаєш… А Сіда я все-таки поб՚ю,— щоб я пропав, коли не поб՚ю!

— Ти тільки ляпати язиком здатний!

Тітка Поллі на хвилину остовпіла, а потім тихо засміялася:

Том таки справді цілий день байдикував і дуже весело провів час. Він прийшов додому саме вчасно, щоб перед вечерею допомогти негреняті Джімові напиляти дров на завтра, наколоти трісок на розпал або — точніше — розповісти про свої пригоди, поки той виконував три чверті всієї роботи. Молодший брат Тома, Сід (не рідний брат, а зведений), уже зовсім упорався (він мусив збирати гілки). Сід був смирний хлопець. Він ніколи не пустував і не завдавав прикростей дорослим.

— А мені здавалося, ніби комірець ви пришили білою ниткою. А тепер я бачу, що це чорна.

Источники:

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A2%D0%BE%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D1%94%D1%80&rut=842feca87e04ae488447c614669e77460ea43cc06d3137ca77ba09b9e4391e9a
https://mk.wikipedia.org/wiki/%D0%90%D0%B2%D0%B0%D0%BD%D1%82%D1%83%D1%80%D0%B8%D1%82%D0%B5_%D0%BD%D0%B0_%D0%A2%D0%BE%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B5%D1%80&rut=5038054aeec0136adfd64afd8dcdda0753d4862e1d918230df19d0a5dbe9e38a
https://m.youtube.com/watch?v=TzTORK1RGxk&rut=2ef17c6877c73bf4acd8705d4ef201d9b1053711d2202d741ec3d0b8e4e8f458
https://chitanka.info/text/3594-prikljuchenijata-na-tom-sojer&rut=ffd2c8a7c8e4872de9d61930e234e577419a4a0f3fcdbf774c63c7408445bb78
https://www.wikiwand.com/mk/articles/%D0%A2%D0%BE%D0%BC_%D0%A1%D0%BE%D0%B5%D1%80&rut=93ee74ddb52540ebb98ecdc753ef713b89306074aa49ecd8a30c13b70323ba42
https://m.youtube.com/watch?v=17qockrvHtM&rut=f1707aab5e187b8d753239f3f7bbb1e78811b4368a0a67a3fc8baf797a85ec57
https://www.puppet.com.mk/pretstavi/tom-soer&rut=f1c0b4689126cfad9fbd079e794bfcdf82c0263a6452acbe37db1b6370dd1c23
https://mk.wikipedia.org/wiki/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%BA_%D0%A2%D0%B2%D0%B5%D0%BD&rut=f9c77cdb99cfbbaa43d01fed31fb5400d10b279d586b2c5ee9fc3530bc50f178
https://www.ukrlib.com.ua/world/printit.php?tid=17&rut=d718968815eb7a28a024fe5be8812634cb2fae5c72cd412e790112f85570eb7e