Віталій Портников: Українську пісню, як і душу, перемогти не вдасться
(Рубрика «Точка зору»)
Переслідування, яким російська влада анексованого Криму піддала двох мешканок Кримського півострова, які виконали в домашній обстановці кілька куплетів із пісні «Червона калина» і розмістили відео з виконанням у «сторіз» в інстаграмі, стало ще одним доказом того, як насправді російська влада ставиться до всього, що хоч якось може нагадати про українську спадщину.
Можливо, ця чергова витівка окупантів не стала б так широко відома, якби однією з виконавиць не була Ольга Валєєва, переможниця конкурсу краси «Місіс Крим-2022».
Коли Аксьонов чує звуки української пісні, схоже, його рука «автоматично тягнеться до пістолета»
Здавалося б, не на користь влади публічно компрометувати дівчину, яка стала одним із «нових символів» півострова. Але коли російський глава Криму Сергій Аксьонов (за документами – Аксенов) чує звуки української пісні, схоже, його рука «автоматично тягнеться до пістолета».
Це вже не перша атака Аксьонова на «Червону калину». Чиновник, який зробив кар’єру, зрадивши власну державу, схоже не розуміє: пісню, як і душу, перемогти неможливо. Пісня сама знайде собі дорогу, скільки не переслідуй.
Я виріс у країні, де єврейські народні пісні були фактично заборонені антисемітською владою, де десятиліттями не дозволяли створити професійний музичний колектив, який би виконував пісні на ідиш. Але ці пісні, як і раніше, звучать на концертах у всьому світі. А де тепер люди, котрі їх забороняли?
Керівництву СРСР вистачало здорового глузду зрозуміти, що відкритий бій із мільйонними націями призведе до краху самої системи
Тому Росія, певен, приречена програти. Приречена саме тому, що воює навіть не з державою, не з народом, а з душею та словом. Думаю, навіть більшовики розуміли, що така війна не принесе їм успіху – і саме тому намагалися імітувати й Українську РСР, й інші національні «радянські держави». Так, за радянських часів національні культури вихолощували, невеликі народи були жертвами заборон власного культурного розвитку, їх виганяли з рідних земель – євреї чи кримські татари тут аж ніяк не поодинокі приклади. Але керівництву Радянського Союзу вистачало здорового глузду зрозуміти, що відкритий бій із мільйонними націями призведе до краху самої системи, що краще вже обережна русифікація, ніж демонстративна розправа.
Володимир Путін та його режим, схоже, пішли іншим шляхом. Це шлях відвертої ксенофобії, схожий на шлях боротьби з «неповноцінними народами», який пропагував Адольф Гітлер та інші ідеологи націонал-соціалізму. Це шлях знищення всього українського. І окупований Крим, схоже, став першим полігоном цього демонстративного архаїчного насильства. Зараз Росія намагається збільшити територію боротьби з усім українським ще на чотири області України – а в Криму, як і раніше, співають «Червону калину».
Віталій Портников – журналіст і політичний коментатор, оглядач Радіо Свобода і Крим.Реалії
Оригінал публікації – на сайті Крим.Реалії