(Рубрика «Точка зору»)
Ставлення до опозиційних Кремлю росіян в Україні та в Європі, особливо Західній, значно відрізняється. Якщо в Україні щодо Олексія Навального постійно згадують його вислів про «Крим-не-бутерброд», то для європейців він – безстрашний герой, що протистоїть Путіну.
Те саме із Мариною Овсянніковою, колишньою редакторкою російського пропагандистського «1 каналу». В Україні до її виступу проти війни під час прямого ефіру поставилися здебільшого скептично, а її візит – за декілька місяців по тому – навіть викликав скандал.
Натомість у Західній Європі її вчинок радше підтримували: президент Франції запропонував притулок, «Репортери без кордонів» назвали Овсяннікову «символом боротьби з російською пропагандою».
Чому погляди на «хороших» росіян (словосполучення «хорошие русские» стало сталим і його використовують щодо тих росіян, які не підтримують режим Путіна та його війну проти України – ред.) в Україні та в Західній Європі настільки різні?
Спробуємо розібратися із цим, переглянувши контент провідних британських видань із протилежними політичними уподобаннями: схильну до правих, консервативних поглядів The Times та The Guardian, що тяжіє до лівого крила.
Про кого із російських опозиціонерів вони найбільше пишуть?
Навальний у лідерах
Подивимося на кількість публікацій у цих змі, в яких згадувалися опозиційні до Кремля діячі, за час від початку повномасштабного вторгнення і до листопада 2023 року.
Як бачимо, найчастіше у Великій Британії пишуть, із з великим відривом від решти, про Олексія Навального.
Після того, як політика ув’язнили в Росії, його команда обіцяла постійно підтримувати увагу до нього. Якщо говорити про британську пресу, то там це вдалося.
Також у цих двох виданнях, хоч і значно рідше, але пишуть про:
- Володимира Кара-Мурзу, який теж ув’язнений в Росії, до того ж він має подвійне громадянство: російське і британське;
- Михайла Ходорковського, колишнього в’язня Кремля та ексвласника нафтової компанії «Юкос»;
- Марину Овсяннікову, колишню редакторку Першого каналу Росії.
Згадок про російського підприємця Олега Тінькова та редактора російської незалежної від Кремля «Новой газети» Дмитра Муратова ще менше – трохи більше тридцяти.