fbpx

Каталог статей

Каталог статей для размещения статей информационного характера

Технології

Що спільного у електромобілів і дитячої експлуатації?

Для акумуляторів електромобілів, ноутбуків і смартфонів потрібен кобальт. Видобувається він переважно у Демократичній Республіці Конго, де про права людини нічого не чули, пише DW про сумною ціну сучасних технологій.
Сьогодні акумулятор – невід’ємна частина багатьох електроприладів і електротехніки. Без акумуляторів неможливо уявити собі зручності, які надають людям ноутбуки і нетбуки, мобільні телефони і смартфони. Те ж саме стосується і експлуатації електромобілів. Хоч елементи живлення в таких виробах різні за розмірами, характеристиками та функціональністю, об’єднує їх одне – всі вони містять кобальт.
На сьогодні головним постачальником кобальту на світовий ринок є Демократична Республіка Конго. Утім, як зазначали експерти правозахисної організації Amnesty International (AI) в оприлюдненому ще на початку 2016 року звіті, умови праці в багатьох місцях розробки і видобутку кобальтових руд у Конго – чи не суцільне порушення прав людини.
Кобальт нерідко видобувається в невеликих “копанках”. Працівники тут не мають спеціального одягу і ніяких інших спецзасобів, які захищали б від токсичних надмірних доз кобальту. Так само – жодних норм щодо захисту праці під землею. Працюють виключно вручну кирками і зубилами. Роботи по переробці кобальтових руд теж проводяться переважно вручну.
Смертельний дитячий працю
По-друге, на таких “копанках” широко застосовується праця жінок і дитяча праця. Дітей і підлітків залучають переважно до роботи по обробці вже видобутої руди. Робочі насипають здобуту під землею руду і породу в мішки, прив’язують мішки до мотузків і подають наверх. Тут брили руди вимивають у воді жінки, підлітки та діти.
Завдання підлітків і дітей – зазвичай дроблення великих брил кобальтової руди та породи. Так само вони вишукують кобальт у залишеної поблизу закинутих шахт породі. Це при тому, що вдихання токсичної кобальтової пилу, в значних кількостях утворюється під час такої роботи, може викликати смертельні легеневі захворювання.
Крім того, відомі поодинокі випадки, коли неповнолітні працювали під землею в самих таких рудниках. Самий “молодший дитина, який нам попався з тих, кого відправили на роботу під землею в шахті, був у віці 7-8 років”, – зазначила в інтерв’ю DW Лорен Армистид з Amnesty International. “Як діти, так і дорослі скаржилися на проблеми з дихальними шляхами, кашель, запалення носоглотки”, – зазначила вона. Крім того, мішки з породою і рудою, які носять або піднімають діти, занадто важкі для них. На додачу робочий день триває від 10 до 12 годин – і це незважаючи на палюче сонце, холод або зливи, зазначають правозахисники.
Висока світова ціна і мізерні заробітки
Без кобальту з ДР Конго акумуляторів в такій кількості, в якому вони зараз є на ринку, мабуть, не було б. Адже найбільші світові поклади кобальту розташовані саме в так званому “мідному поясі” на території цієї країни. Власне, кобальт – побічний продукт видобутку міді і олова, багаті родовища яких розвідані в цих регіонах. На сьогодні більше половини світового видобутку кобальту припадає на розташовані в цій африканській країні провінції Верхня Катанга і Луалаба.
Кобальт добувають і міжнародні компанії, які на правах концесії розробляють руди із застосуванням новітніх технологій. У той же час близько 10 відсотків світового видобутку кобальту припадає саме на “копанки”. Бізнес процвітає, адже тільки з початку цього року світова ціна на кобальт зросла на 100 відсотків, досягнувши близько 60 тисяч доларів США за тонну. За даними експертів Німецького агентства з питань сировини (DERA), головним споживачем кобальту стає електромобільна промисловість.
Незважаючи на таке стрімке зростання вартості кобальту на міжнародному ринку, ті, хто його добувають в “копанках”, отримують копійки – від одного до трьох доларів США за день в перерахунку. Видобутий не без дитячого поту і крові кобальт потрапляє в руки посередників або представників місцевих корумпованих чиновників, а ті вже розпродують його китайським компаніям. З ДР Конго кобальт доставляють кораблями в Китай, де його переробляють. А вже звідти очищений кобальт йде як складова на випуск літій-іонних елементів живлення.
Нинішня світова потреба в кобальті оцінюється у 100 тисяч тонн на рік. Щодо майбутнього попиту, то все залежить від технічного прогресу. У розташованому у німецькому місті Вупперталі Інституті з вивчення проблем клімату, навколишнього середовища та енергії запевняють, що є альтернативи застосування кобальту в елементах живлення. Ці альтернативні технічні рішення застосовують вже зараз, принаймні частково.
Бойкотом імпорту кобальту з ДР Конго теж не допоможеш. За даними Amnesty International, робота на “копанках” – чи не єдине джерело доходу місцевих жителів. Справа з захистом прав працівників кобальтових “копанок” у ДР Конго ускладнює і той факт, що цей мінерал не входить у список так званих “конфліктних” – заборонених для імпорту із зон конфліктів металів. Ця заборона діє в ЄС та США. Зараз сам список обмежується золотом, танталом, оловом і вольфрамом. Компанії в ЄС і США, які імпортують ці метали, повинні надавати детальну інформацію про їх походження.
У той же час фірми-виробники акумуляторів і інших елементів живлення вказують складні ланцюжки доставки необхідної для виробництва сировини. Те ж саме стосується і виробників електроніки і електромобілів. До того ж, багато з цих компаній завіряє на своїх інтернет-сторінках, що відповідально ставляться до джерел сировини і сповідують захист прав людини.
Поки правозахисники намагаються розробити розумні механізми захисту прав працівників, у тому числі дітей, при видобутку кобальту в Конго, в самих “копанки” і навколо них дитячі руки кришать руду, що виділяє клуби отруйного пилу.