fbpx

Каталог статей

Каталог статей для размещения статей информационного характера

Технології

Вирвати виробництво електроніки з чіпких рук Китаю буде важко

На першому поверсі — запасні частини: тут можна знайти будь-які вимикачі, дроти та шурупи, які часто упаковані в мішки по тисячі штук. Другий поверх заповнений платами і невеликими пристроями від відеокамер до навушників. З кожним поверхом збільшується розмір і складність девайсів: смартфони, дрони, гироскутеры… На самому високому, десятому, очі засліплює різноманітність LED-ламп всіх форм і кольорів.
Супермаркет електроніки SEG Electronics Market та інші подібні місця в Хуацянбей — одному з районів Шеньчженя (місто на півдні Китаю з дуже швидкими темпами зростання, що в годині їзди від Гонконгу) — називають магнітами для всіх схиблених на техніці. Але на них краще дивитися як на вітрини і торговельні представництва тисяч підприємств в околицях цього міста і по всьому Китаю. Персонал за стійками залюбки продасть вам будь-який товар у роздріб, але вони набагато охочіше будуть розмовляти по телефону з великими оптовими покупцями, пише The Economist.
Ринки в Хуацянбей — ідеальний символ домінування КНР в електронній індустрії. Країна стала серцевиною глобальної ланцюга поставок у цьому секторі. Чіпи та інші компоненти пливуть сюди потоком, переважно з інших азіатських країн. Збирають вироби в Китаї, готову продукцію відвантажують у всі кінці світу. За оцінкою професора Національного університету Сінгапуру Генрі Юна, в Піднебесній міститься близько половини всіх світових виробничих потужностей для побутової електроніки. Там виробляють більше половини всіх мобільних телефонів у світі, а також майже всі друковані плати — начинку будь-якого девайса. На китайських фабриках встановлюють дві п’ятих всіх напівпровідників у світі. З виробничих потужностей 200 найбільших постачальників Apple 157 знаходяться в Китаї і тільки 63 — у США.
Це домінування позначилося на політичному порядку денному, зокрема, Сполучених Штатів. Дефіцит торгового балансу США з Китаєм і нечесні прийоми останнього, як вимушена передача інтелектуальної власності і навіть відверті її крадіжки, стали головними причинами, із-за чого президент Дональд Трамп підняв тарифи на імпорт багатьох видів продукції китайського виробництва. Але американські політики мають ще й інші причини хотіти, щоб компанії отримували продукцію через додаткові ланцюга постачання. Одна з проблем — наростання стратегічного суперництва. А 5 жовтня Пентагон попередив, що безпеки ланцюгів поставок електроніки приділяється не достатньо уваги. За день до того журнал Bloomberg Businessweek повідомив, мовляв китайським агентам вдалося встановити чіпи для шпигунства плати, які використовують 30 американських компаній, включаючи Amazon і Apple (обидві категорично заперечують цю новину, хоча на думку деяких експертів, як Грег Аллен з дослідницької організації Центру нової американської безпеки, такий сценарій цілком реальний).
Додайте сюди ще амбітний план Китаю піднятися вище в ланцюгу вартості електроніки під назвою «Made in China 2025» — і легко зрозумієте, чому Америка так турбується. Вона мала побоювання ще перед приходом до влади Трампа. У звіті для його попередника Барака Обами Рада президентських радників по науці і технологіям зробила висновок, що політика Китаю, спрямована на зміцнення своєї напівпровідникової індустрії, «спотворює ринки, підриває цим інновації […] і ставить національну безпеку США під загрозу».
Джерелом домінування Китаю став дешевий працю. На початку 2000-х компанії з різних галузей переносили хоча б частину виробництва в КНР, щоб зберегти конкурентоспроможність. Хоча з того часу значна частина виробництва вже автоматизована, електроніка навіть сьогодні може вимагати значних витрат праці: компоненти часто необхідно збирати вручну або переносити від однієї машини до іншої. На головного виробничого підрядника Apple, компанії Foxconn в Шеньчжені, працює 250 тис. людей.
Комплексна тренування
В останні роки витрати на оплату праці зросли: за деякими оцінками, з 2011-го по 2016-й — більш ніж на 60%. В’єтнамські або індійські працівники значно дешевше. Але Китай зараз може запропонувати багато чого додатково. Прилетіти в Шеньчжень і доїхати на метро до району Хуацянбей простіше простого. Виникла ціла екосистема компаній, яка забезпечує все — від логістики до створення прототипів. Незважаючи на те, що складні і дорогі компоненти, такі як процесори і чіпи пам’яті, все ще доводиться імпортувати, більшість інших можна знайти на місці. “Загальні виробничі витрати все ще нижче, ніж в іншому місці”, – говорить професор Юн.
Є й додаткові фактори на користь концентрації. Виростаючи, шеньчженська екосистема притягує все більше виробників техніки, як і щільна мережа фондів венчурного капіталу, юридичних фірм та інших провайдерів послуг, які залучають стартаперів до Кремнієвої долини. І, за словами вченого з Університету Каліфорнії в Берклі Грега Ліндена, на відміну від продуктів начебто автомобілів, гаджети та компоненти до них можна легко транспортувати літаками по всьому світу, тобто зосередження виробництва в одній точці не вимагає великих транспортних витрат.
Питання полягає в тому, чи можна перебити або послабити ті сили, які стягнули виробництво електроніки у Китай. До деякої міри це вже сталося. Щоб збалансувати великі витрати на оплату праці і зменшити залежність від однієї країни, деякі фірми вже перенесли частину своїх операцій. Варто звернути увагу на те, що з 2009 року найбільший у світі виробник смартфонів Samsung перемістив більшість виробництва у В’єтнам, зробивши цю країну найбільшим після Китаю експортером таких пристроїв.
Американські ввізні тарифи на товари китайського виробництва підштовхують інших піти за прикладом США. Такі компанії, як південнокорейська SK Hynix і японська Mitsubishi Electric, почали переносити виробництво назад на батьківщину. Тайванська Compal Electronics розглядає можливість відновити роботу своїх виробничих потужностей у В’єтнамі. Деякі виробники-підрядники, як американська фірма Jabil, що бачать в торговельній війні певні можливості: маючи фабрики у багатьох країнах, вони можуть переносити виробництво в залежності від зміни умов.
Теоретично цей струмочок може перетворитися в повінь, якщо торгова війна увійде в більш гарячу фазу або посиляться побоювання щодо безпеки ланцюгів поставок. Багато заводів і фабрики в Китаї належать іноземним компаніям, які можуть перенести свої об’єкти в інші країни. Але на практиці відтік, ймовірно, буде мати обмежений масштаб. Переваги КНР здаються надто великими: у В’єтнамі набагато гірше інфраструктура, в Індії-за бюрократії будувати підприємства і наймати кілька тисяч людей — чималі клопоти, щоб з цим заморочуватися.
Аналогічно ідея, яку підтримують в Адміністрації Трампа, про те, що під тиском від тарифів і політики компанії «повертати» значну частину своїх виробничих операцій у США, — ілюзія. Такі фірми, як Apple і Foxconn, можуть будувати собі заводи в Америці, щоб випускати продукцію високої вартості або з політичних міркувань. Але репатріація процесу складання та виробництва компонентів для товарів буде неможливою, на думку професора Юна, і не в останню чергу через брак бажаючих виконувати низькооплачувану, монотонну роботу. Більшість компаній не матимуть іншого вибору, крім вичікування і перекладання витрат на тарифи на своїх клієнтів, якщо це буде можливо. Також їм доведеться більше інвестувати в безпеку ланцюгів поставок. На щастя, технології для цього поліпшуються. Наприклад, створений колишнім інженером Apple стартап Instrumental використовує комп’ютерне зір для перевірки плат на ознаки підробки при сходженні з конвеєра.
Деякі експерти висловлюють припущення про можливість біфуркації ланцюга поставок в області електроніки, а також в інших сферах індустрії інформаційних технологій, як інфраструктури для мобільних мереж і навіть в самому інтернеті. Одна частина буде обслуговувати Захід, інша — Китай і союзні країни.
Повний розкол здається малоймовірним: взаємозв’язок у глобальній електронній індустрії дуже міцна для цього. Але останні події дали американським фірмам стимул зменшити їхню залежність від виробництва в Піднебесній. Китайські корпорації, мабуть, відчувають те ж саме у відношенні американських технологій, особливо враховуючи близьке до смерті стан китайського виробника телекомунікаційного устаткування ZTE після того, як Міністерство торгівлі США на короткий час заборонив експорт в цій компанії процесорів, без яких вона не може обійтися. Технологічна холодна війна ще не почалася. Але похолодання вже відчувається.

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *