Акціонерне Угода В Арбітражному Процесі До Набрання Чинності Федерального Закону Від 03 Червня 2009 Року № 115-Фз «Про Внесенні Змін У Федеральний

До вступу в силу федерального закону від 03 червня 2009 року № 115-ФЗ «ПРО внесенні змін у Федеральний закон «Про акціонерні товариства» та статті 30 федерального закону «Про ринок цінних паперів»», який доповнив Федеральний закон від 26 грудня 1995 року N 208-ФЗ «Про акціонерні товариства» статтею 32.1. «Акціонерні угоди», судово-арбітражна практика з питань допустимість укладення акціонерних угод базуються на іноземному праві була досить мізерною, проте нижче наведемо аналіз трьох найбільш показових справ, з яких у російській арбітражної практики почалась нова віха розгляду корпоративних спорів в суді.
Справа ВАТ «МегаФон» № А75-3725-Р/04-860/2005
Восени 203 роки три компанії, зареєстровані на території Британських островів подають позов до арбітражного суду з метою визнання недійсною угоду акціонерів ВАТ «Мегафон» і це справа набула безумовно, прецедентний характер [1] .
Позивачі просили суд на підставі ст. ст. 35, 55 Конституції РФ і ст. ст. 1, 9, 10, 96 – 98, 153, 166, 168, 209, 420, 422 ГК РФ, ст. ст. 1, 7, 9, 11, 47 – 49, 52, 53, 55, 58, 65 – 69, 89 – 91 Федерального закону «Про акціонерні товариства», а також положень Статуту товариства визнати за ознакою нікчемності, в силу порушення публічного порядку Російської Федерації, пункт 15.1 угоди акціонерів, передбачає застосування іноземного (шведського) права до положень угоди, що регулює питання статусу російського юридичної особи і прав та обов’язків акціонерів, а саме: в частині діяльності товариства (ст. 2), зборів акціонерів (ст. 3), ради директорів товариства (ст. 4), правління і генерального директора (ст. 5), управління фінансами (ст. 6), передачі акцій і супутніх прав (ст. 7), заборони на конкуренцію (ст. 11).
Не дивлячись на заперечення відповідачів про непідсудність справи господарському суду першої інстанції, про відсутність підстав для визнання угоди недійсною за нормами російського законодавства, на дійсність арбітражного застереження про вибір права Швеції і на те, що угода не регулює внутрішні відносини ВАТ «Мегафон», суд задовольнив вимоги позивачів і визнав недійсним (нікчемним) в силу порушення публічного порядку Російської Федерації, укладена акціонерне угоду.
Суд визнав, що угода акціонерів від 6 серпня 2001 року в оспорюваній частині суперечить положенням ст. 164 Основ цивільного законодавства Союзу РСР, статті 566 ЦК РРФСР, а також пункту 1 статті 1206 ЦК РФ, що передбачають, що виникнення та припинення права власності та інших речових прав на майно визначаються за правом країни, де це майно перебувало в момент, коли мала місце дія або інша обставина, що стали підставою для виникнення або припинення права власності та інших речових прав, якщо інше не передбачено законом.
Постановою ФАС Західно-Сибірського округу від 31 березня 2006 року рішення суду першої інстанції залишено без змін [2].
Справа ЗАТ «Російський Стандарт Страхування» № А40-62048/06-81-343
З метою визнання угоди акціонерів недійсним ЗАТ «Російський Стандарт Страхування» в 2006 році звернулося з позовом в Арбітражний суд Москви [3]. Особливий інтерес дана справа викликає своєю незвичністю, так як угоду було укладено між єдиним засновником і подальшим акціонером – ТОВ «Російський Стандарт-Інвест» і майбутнім акціонером – компанією Cardif S. A., зацікавленої в створенні нової юридичної особи і оформляє утворення спільного товариства. І не дивлячись на яке було на момент розгляду справи в Арбітражному суді р. Москви третейський розгляд в іноземному арбітражному суді, наявність підписів відомих і впливових бізнесменів і присутність ЗАТ «Банк Російський Стандарт» і «Бе-Ен-Пе Паріба», 26.12.2006 р. суд визнав цю угоду недійсною і зокрема суперечить ст. 1202 ЦК РФ, де чітко визначено, що особистим законом юридичної особи вважається право країни, де засновано юридична особа, в той час як укладена угода повністю регулюються правом Англії, за винятком колізійного права. Суд відхилив доводи позивача про протиріччі акціонерного угоди нормами російського права, так як в угоді чітко визначено про його регулюванні іноземним правом, а також акцентував увагу на тому факті, що в силу п. 1 ст. 67 ГК РФ права та обов’язки акціонерів можуть регулюватися тільки ЦК РФ, законами про господарські товариства, установчими документами товариства, а в силу ст. 31 Федерального закону від 26 грудня 1995 року N 208-ФЗ «Про акціонерні товариства» не передбачені додаткові права та привілеї окремим акціонерам товариства, в тому числі права на збільшення пакету акцій до певного розміру шляхом виконання опціону, як передбачено текстом укладеного акціонерного угоди.
Відповідачі, видно, погодилися з мотивацією суду, так як у вищестоящих судах рішення по справі не оскаржувалося.
Справа ЗАТ «КМ Інвест» № А40-68771/06-81-413
У 2007 році один з членів ради директорів і одночасно акціонер ЗАТ «КМ Інвест» звернувся до Арбітражного суду. р. Москви з проханням визнати конкретні рішення ради директорів товариства про схвалення угод по відчуженню акцій і залучення позикового фінансування, як такі, що суперечать вимогам Федерального закону від 26 грудня 1995 року N 208-ФЗ «Про акціонерні товариства» [4], при цьому позивач не оскаржував акціонерне угоду.
У запереченнях за позовом відповідач (ЗАТ «КМ Інвест»), зокрема, послався на умови укладеного 1 жовтня 2007 р. акціонерного угоди і стверджував, що рада директорів товариства мав право прийняти рішення про продаж повністю або частково акції або частки участі та інші активи компанії простою більшістю голосів.
Суд не погодившись з доводами відповідача зазначив, що, по-перше позивач засновує свої доводи на протиріччі угоди умовами п. 2 ст. 79 Федерального закону від 26 грудня 1995 року N 208-ФЗ «Про акціонерні товариства», де зокрема передбачено необхідність одноголосного прийняття рішення радою директорів акціонерного товариства рішення про схвалення великої угоди і не передбачено можливості зміни даної норми угодою сторін, а по-друге позивач не посилається у своїй позовній заяві на положення згаданого акціонерного угоди.
Не дивлячись на те, що суд не розглядав і не виносив рішення щодо недійсності укладеного 1 жовтня 2007 р. акціонерної угоди, воно так і не реалізувало свої цілі, заради яких і було.
На закінчення хотілося б відзначити, що не дивлячись на внесення змін до законодавства про акціонерні товариства, необхідно більш детально законодавчо регламентувати зміст акціонерних угод, узагальнити практику і прийняти роз’яснення Вищого арбітражного суду Російської Федерації (ВАС РФ), що особливо важливо, так як ВАС РФ не розглядав не одне з зазначених вище справ у порядку нагляду.
Список використаних джерел
[1] Степанов Д. Угоди акціонерів в російській судовій практиці // Журнал «Корпоративний юрист», N 9. М, 2008.
[2] Постанова ФАС Західно-Сибірського округу від 31.03.2006 N Ф04-2109/2005(14105-А75-11), Ф04-2109/2005(15210-А75-11), Ф04-2109/2005(15015-А75-11), Ф04-2109/2005(14744-А75-11), Ф04-2109/2005(14785-А75-11) у справі N А75-3725-Р/04-860/2005
[3] Рішення Арбітражного суду р. Москви від 26.12.2006 р. у справі А40-62048/06-81-343 // &filename=3_36_F9E6C11CC5E9EEE3F45B24B788760AE2.pdf
[4] Рішення Арбітражного суду р. Москви від 13.03.2008 р. по справі А40-68771/06-81-413 // А40-68771/06-81-413.pdf
Опубліковано: Стьопкін С. П. Акціонерне угода в арбітражному процесі до набрання чинності Федерального закону від 3 червня 2009 року № 115-ФЗ «ПРО внесенні змін у Федеральний закон «Про акціонерні товариства» та статті 30 Федерального закону «Про ринок цінних паперів // Науково-практичний журнал “Вісник гуманітарного наукового освіти” . Москва, 2010 (ISSN 2219-8636). № 1 / Вересень-Жовтень 2010. С. 12-13.