Бесіда Міхаеля Лайтмана З Володимиром Жириновським

М. Лайтман: Я дуже радий нашій зустрічі і хотів би поговорити про, природно, найбільшу проблему, яка сьогодні є у світі – про кризу. Як Ви вважаєте, в якій площині може бути його рішення? Чи вийде що-небудь від зустрічі “Двадцятки”? І якщо ні, то яким чином все-таки ми зможемо якось наблизитися до того, щоб його вирішити?
Ст. Жириновський : В економіці подібні кризи були постійно, оскільки завжди охочих поторгувати, виробляти продукцію, більше, ніж потреби суспільства. Це як на дискотеку, якщо без квитка пускати. Ось тиснява у нас була на Уралі – пустили, хто хоче. Ринковий варіант: давай, хто хоче! Відразу задавили трьох дівчаток. А якщо регламентувати – тільки тих, у кого гроші і квитки – моральну кризу, не всі можуть брати участь. Тому люди вибирають все-таки більше свободи, але тут більше ризику.
Звичайно, тут є конкретний винуватець – це величезна кількість зайвих грошей. Їх у десять разів більше, ніж сама економіка. І природно, виграє тільки США, оскільки це їх гроші. Тому найкраще рішення кризи і безпека на майбутнє – це домовитися про нейтральною валюті.
Ось мову міжнародний поки не вийшов – взяли живу мову. В основному це англійська, на жаль. Але про валюту можна домовитися? Є Міжнародний валютний фонд і Світовий банк. Хоча б навіть євро. Чому не зробити світовою валютою? А зараз американці виграли. Але і їм теж несолодко, оскільки з кризи виходити дуже важко.
Всі попередні періоди був допінг. Можна було прорватися на ринок Китаю, це зробили 30 років тому. Потім на ринок Східної Європи, коли Радянський Союз перестав існувати. Зараз немає вільного ринку, тому це найважча криза з точки зору виходу. Розширяться нікуди. Тому починають закриватися заводи. Але просто зупинка виробництва – це величезна кількість безробітних, значить, це революція.
Поки історія знала два виходи: війна і диктатура. Ну, диктатуру американці, може бути, не дуже люблять. Значить війна. Війна де? Пакистан, Індія, Афганістан, в цілому Близький Схід весь – ось це ось варіанти. В Африці щось таке може бути ось. “Хвороба” Сомалі може поширитися на декілька країн Африки. Тобто, закцентувати увагу на зовнішні загрози, дати стимул для роботи американського ВПК, може, і російський ВПК теж приєднається. І це дуже погано.
Ми обманюємо все людство. Ми підтверджуємо гіпотезу, що людей дуже багато, а харчів мало, тому потрібні способи зменшення кількості людей. І найважче, звичайно, буде в Африці. Тому, на жаль, криза ця не має виходу в форматі економічних заходів.
Швидше за все, певні кола підштовхнуть до якихось військових операцій або до встановлення диктатури в якихось країнах. Ось та ж Україна. Ющенко або втратить владу, або її збереже шляхом диктатури. Це криза в окремо взятій країні, де найбільше проблем буде – там не вистачає енергоносіїв.
І звичайно, головний винуватець тут – США і в цілому – анархічні форми бізнесу, коли на першому місці вигода. З точки зору економіки так і повинно бути. Ми повинні займатися тією економікою, де є прибуток. Якщо ми рубль вкладаємо, дайте нам хоча б рубль п’ять назад. Але тоді потрібні якісь регулятори. А регулятори – національні кордони. Хто хоче себе обмежувати і працювати на користь сусіда?
Бушівська демократія, або американська, не підходить всьому людству. А вони її згортати готові йдуть, але на їх місце прийдуть ісламісти. І все одно буде якийсь жупел всесвітній, щоб всі боялися чогось. Тому криза – одночасний: і ідеологічний, і фінансовий, і економічний, соціальний, політичний, етнічний і, нарешті, просто психологічний. Люди все вже ненавидять один одного, ніхто ні у що не вірить. У спорті – допінг. Всі фінанси – в основному, шахрайські схеми. І це важко.
Треба домовлятися. Я думаю, в найближчі десятиліття, може бути, до якоїсь згоди прийдемо. Ось Саркозі обіцяє грюкнути дверима. Наш президент теж не буде завтра мовчати. А американці вже заявили: від долара не відмовляться. Значить, все буде продовжуватися, як було, на їх користь. Гра в одні ворота. Сьогодні фондовий ринок впав, вони задешево скуплять всі акції і вийдуть з кризи, отримавши додаткові важелі управління економікою світу, а ми з вами всі програємо.
Але у Росії є шанс. У нас є допінг – додаткові природні ресурси: газ, нафта, метал, вугілля. Але в основному виграє США, оскільки їх долар все ще гуляє по світу. Європа – оскільки вона об’єдналася, у неї є своя валюта – євро. Росія – бо є ресурси. Ось три центру виграють. Ну, може бути, японці – завдяки своєму фанатизму.
А програють: Східна Європа, Африка, Китай, Індія, ісламський світ. Тому вони всі будуть розлючені. І Китай може почати війну, використовувати як привід напад на Північну Корею з боку Південної Кореї або Тайваню. Індія з Пакистаном можуть зіткнутися. І в Африці свої постійні проблеми.
Тобто попереду, звичайно, загострення обстановки: і міжнародної, і між країнами, і у відношенні кожної людини. Всі відчувають свою безпорадність, нікчемність, тому буде зростання злочинності по всій країні. Ось така загальна оцінка.
М. Лайтман: Скажіть, будь ласка, ми перший раз зіткнулися з тим, що криза – глобальна. Практично він зачіпає абсолютно весь світ. Ми, загалом-то, вже кілька десятиліть поступово усвідомлюємо… Був Римський клуб і Вернадський, і багато інші вчені, мислителі, економісти, навіть політики, які говорили про те, що сьогодні ми живемо в абсолютно замкнутому світі, в повній залежності один від одного. І не може бути рішення в якійсь окремо взятій країні або навіть блоці країн – рішення повинна бути абсолютно глобальним.
Ми піднялися до такого рівня егоїзму, який схлестнул нас, замкнув просто в якусь систему. Сталося якесь замикання між усіма нами. І ми раптом опинилися абсолютно замкнуті в єдиної інтегральної системи. І в такій системі існують свої закони: кожний залежить від усіх, і кожен впливає на всіх – взаємне поручительство, взаємне зобов’язання. Тобто ми не маємо тут ніякої свободи волі думати кожен про себе. Ми зобов’язані мимоволі побачити, що це закон сьогоднішній природи, ми в ньому раптом опинилися.
У попередніх кризах ми могли бути індивідуалістами. А сьогодні цього не вийде, тому що ми раптом опинилися в глобальному світі. А в глобальному світі, виходячи з поведінки будь-якої замкнутої інтегральної системи, ми повинні прийти до того, що кожен елемент розуміє свою відповідальність, свою повну залежність від інших, і тому повинні досягти гармонії поведінки разом всі, інакше ми просто не виживемо. Ми все одно будемо далі і далі змикатися, з’єднуватися і все більше залежати один від одного.
Чи Не вважаєте Ви, що єдиний вихід в такому стані – це просто пояснити людям, що ми знаходимося на зовсім іншому рівні природи. Ось ця глобальна залежність – вона просто зобов’язує всіх нас вчитися. Вчитися цієї загальної залежності, загальним впливу один на одного, поведінки в загальній глобальній системі.
Ст. Жириновський : Я згоден з Вами повністю. Говорячи про можливі шляхи виходу: війна і диктатури, – я зовсім не прихильник того, щоб це було, тому що це теж ні до чого не призведе. І американці в цьому переконалися, починаючи війну проти Іраку. І сьогоднішнє протистояння, припустимо, в Афганістані. Або якщо буде спроба силою заблокувати Сомалі, то пірати з’являться в іншій африканській країні.
У цьому сенсі Ви абсолютно праві. Але домовитися легше всього буде, напевно, на півночі: США, Канада, вся Європа, Росія. Важче – на півдні, у якого надлишок населення. І не вистачає засобів впливу, щоб пояснити всім африканцям, всім арабам, персам, китайцям, індусам. Тому що голодні люди все-таки будуть прагнути до насильства.
Я сам прихильник того, що Ви сказали. На прикладі нашої країни я це бачу. У нас три мільйони дуже багатих людей живуть практично в бункері. Вони бояться спілкування. Вони розуміють походження своїх грошей. Вони всі під охороною. У нас сьогодні приватних охоронців більше, ніж регулярної армії, тому що у всіх багатих людей тільки одне прагнення – проблема безпеки. Тому їх великі гроші їм користі не принесли.
Тому я Вам вдячний. Ми повинні цю роз’яснювальну роботу вести, домовлятися скрізь. І завтра в Лондоні вони повинні будуть домовитися. Сьогодні цей загальний страх перед загальною катастрофою змушує нас відмовитися від будь-якої домінуючої ідеології. Відмовитися від елементів насильства, від силової демократії, від будь-яких видів ідеологічного забарвлення – ділення людей за кольором, за національністю, географічним чинником. Я згоден з Вами! Давайте до цього прагнути. І тут на допомогу має прийти преса.
Ось вперше я з Вами говорю, і я з Вами згоден. Потрібно знайти майданчик, щоб обов’язково домовлятися. Все залежить від Обами, від нашого президента і від керівників провідних європейських країн, таких як Німеччина, Франція, Британія, Італія. Ось вони вшістьох повинні домовитися. Вони вшістьох домовляться – ця домовленість піде далі, на всю Європу, на всю Америку, на всю Азію. І всі разом якось умовимо африканців. Я з Вами згоден.
Повне інтерв’ю –