Бізнес, Покритий Пором

Директор ТОВ «Банний сервіс» Лідія Галкіна
«Баня – мати друга!», «Тіло парить, здоров’я дарує!», «Баню приготувати – що музичний інструмент налаштувати!», – прислів’їв і приказок, присвячених бані, в російському фольклорі завжди було багато.
Згідно словника С. М. Ожегова «Баня – спеціальне приміщення або установа, де миються і паряться». В реальності ж лазня давно перестала бути просто місцем для миття, для багатьох її відвідини – цілий ритуал.
Жаростійка нація
У невеликих селищах і містечках навіть сьогодні в лазні зосереджується вся суспільне життя: люди там зустрічаються, спілкуються, обговорюють останні новини. У містах побільше (на кшталт нашого) об’єднуюча сила лазні не так яскраво виражена, але, тим не менш, є і у нас шанувальники гарячої пари. «Для тих, хто регулярно ходить в баню, ця процедура подібна ранкового вмивання. Приходять одні і ті ж люди в один і той же час. Деякі ходять вже по 20-30 років і вважають себе ветеранами», – розповіла Лідія Галкіна, директор ТОВ «Банний сервіс».
Історія лазні йде в сиву давнину. Ще Геродот після подорожі по Північному Причорномор’ю розповідав про лазнях, якими користувалися живуть там сильні, могутні люди. Принцип роботи відрізнявся від сучасного: встановлювалися три жердини, верхніми кінцями нахилені один до одного, обтягували їх повстю, після чого посередині цієї «хатинки» ставили чан. В нього кидали розпечене каміння і конопляне насіння. Геродот зазначав, що від цього піднімався такий сильний пар, що ніяка еллінська лазня не зрівняється з тією, яку він бачив у степу.
Пізніше лазні, вже більш близькі до сучасних, стали будувати по всій Росії. У своєму «Описі Московії XVII століття» німецький учений Адам Олеарій повідомляє, що в Росії немає жодного міста, ні одного села, в яких не було б парних лазень, громадських або приватних. «Росіяни можуть виносити надзвичайний жар. Лягаючи на банних полицях, велять себе бити і терти своє тіло гарячими березовими віниками, чого я ніяк не міг виносити», – писав він.
У нашому місті громадські «білі» лазні почали повсюдно з’являтися лише з середини XIX століття. В цей період більша частина небагатого населення поль-зовалась саме торговельними (тобто платними) лазнями. До речі, вони виконували не тільки санітарні, але й медичні функції.
У місті було 6 лазень, і свої назви вони отримували від прізвищ власників: Михайлова на Поштовій вулиці, Симонова на Катерининській, Сергєєва на Нижньо-Дворянської, Бажанової на Ряжской, Кримова на Катерининській і Федорова там же.
Басейн в одній з саун в бані на С. Середи
Як бачимо, половина з них розташовувалася на березі річки Либідь. Це і не дивно: для утримання лазні необхідно багато води, річки і черпали. До речі, зливалися відходи туди ж. Судячи з архівних документів, стан лазень було далеко не ідеальним: «дерев’яні підлоги, лави дерев’яні нефарбовані, зграї теж, і на всьому шар бруду. Найгіршими треба вважати простонародні лазні Федорова і лазні Сергєєва». Найчистішими вважалися Крымовские лазні, розміщувалися близько Мясницкого моста (нинішній міст на вулиці Горького над Лыбедским бульваром), адже для них вода гойдалася з власного колодязя у дворі.
П’ять бань на півмільйона
Через сто років кількість лазень в Рязані не сильно змінилося.
Сьогодні у нашому місті їх п’ять (сауни і розважальні комплекси ми в розрахунок не беремо):
– Лазня № 2 (МП «Баккара»), вул. Грибоєдова, 10 (24-60-44);
– Лазня № 3 (ТОВ «Банний сервіс»), вул. С. Середи, 31 (76-27-97);
– Лазня № 4, вул. Гоголя, 15 (92-04-20);
– Лазня № 5 (МП «Баккара»), вул. Карла Маркса, 5 (33-00-73);
– Лазня № 7 розташована за адресою: 5-й Дягилевский проїзд, 30 (33-49-68).
Лазня № 6, розташована в селищі Соколівка, сьогодні не працює.
Реконструкція лазні № 7 (тривала близько шести років) була завершена лише три місяці тому. Відкриття лазні стало для жителів селища справжньою подією, адже гарячого водопостачання в їхніх будинках немає.
Від нестачі відвідувачів дані заклади не страждають, і не дивно: п’ять бань на п’ятсот тисяч людей – це, погодьтеся, не дуже багато. Можливо, настільки невелика їх кількість пов’язана з труднощами побудови лазні, адже в звичайному житловому будинку розмістити її явно не вдасться – при проектуванні повинні бути враховані особливості експлуатації таких приміщень.
Всі необхідні вимоги прописані у відповідних Сніпах: від місця розташування самого будинку до висоти його стелі. Важливі умови – вогнестійкість будівлі і гідроізоляція на всіх поверхнях.
Є в лазні та інші особливості. «Тут дуже товсті стіни – по 80 сантиметрів. Завдяки цьому спека з вулиці до нас ніколи не проникає, в лазні завжди комфортні умови. Цьому сприяє і автономна котельня, яка здійснює опалення у міру потреби і нагрівання води для миття», – розповіла Лідія Галкіна.
Серце лазні – піч, вона працює на газу. Розігрів каменів відбувається з 23 години ночі до 6 ранку.
Баня на вул. Грибоєдова
Після цього протягом години вентилюють приміщення, щоб чадний газ, який міг утворитися, випарувався. В сім годин лазня готова до прийому відвідувачів. Це час, «перший пар», для банщиків особливе, і щоб попаритися вранці, люди навіть заздалегідь займають чергу.
Щоб зробити відпочинок відвідувачів комфортним і безпечним, керівництво лазні має забезпечити відповідність санітарним нормам (Санпін 982-72 «Санітарні правила облаштування, обладнання та утримання лазень»). Для підтримки чистоти всі поверхні і предмети в лазнях регулярно обробляють дезінфікуючими розчинами. Така педантичність недивна, адже тепло і вода – найкращі умови для розмноження бактерій.
Передбачені знижки
Підтримувати будівля лазні в хорошому стані не так просто. «Наша будівля досить стара, вона була побудована в 1957 році. Крім того, воно експлуатується в агресивних умовах, спека та дощі роблять свою справу. Тому два рази на рік ми проводимо поточний ремонт. Крім того, регулярно міняємо камені, тому що вони прогорають і розсипаються», – розповіла Лідія Галкіна.
Загалом, зміст лазні – справа непроста і доволі витратна. Чого варто тільки оплата комунальних послуг! Енерговитрати у лазні колосальні: газ, електрика і, звичайно ж, вода. Особливих тарифів для таких закладів не передбачено.
З усіх цих витрат і складається ціна на відвідування лазні. Вона коливається в районі 120-190 рублів за двогодинний візит. Різниця у вартості пояснюється тим, що деякі лазні знаходяться на державних дотаціях, тому можуть дозволити собі знизити ціни.
Але пільги передбачені навіть у приватних лазнях. Наприклад, по вівторках в лазні № 3, що на вулиці Насіння Середи, пенсіонерам відвідування обійдеться всього в 48 рублів.
До речі, у лазнях цілодобово працює душ, де можна просто обполоснутися. Особливо це актуально влітку, коли майже всі міські жителі залишаються без гарячої води. У любителів попаритися баня літом не користується популярністю, тим більше багато з них залишають місто. Але вже восени вони знову заповнять загальні зали і парні.
Опубліковано в №25 тижневика “Будинок.Строй”
(від 30.06.2010)