Блюдошедевры

Вітаю тебе, шановний читачу! Мені строго-настрого «порекомендували» писати про їжу. Я дозволив собі скласти невеликий список найбільш популярних страв, які, на мій погляд, найбільш часто і з деяким фанатичним блиском в очах оспівані в продукції вітчизняної і капіталістичної киномашины.
З заморського…
Отже, почнемо. Піца – чудове італійське страву. Що може бути краще шматочка піци з тонкого хрусткого тіста, з помідорами чері, беконом і тягучим сиром пармезан! Смакота! Тому-то так часто зустрічається цей продукт у фільмах. Правда, там він трохи позбавлений національного колориту. Буржуї щиро вірять, що коржик з якою-ніякої начинкою зверху – їх національне блюдо. Пригадуються фільми про черепашок-ніндзя, де ці плазуни після виснажливого дня (рознесли банду Шредера, пов’язали бандитів, перевели бабусю через дорогу… п’ять разів – здачі не було) поглинали піцу і відчували почуття, близькі до оргазму. Причому, не пам’ятаю, щоб у них було більше однієї піци раз. Як чотири здоровущие черепахи наїдалися цим? Кіно…
Наступне блюдо – попкорн. З нього створили цілий культ. В кінозал без попкорну – ти лузер, а дівчина піде до хлопця зі склянкою побільше. Якщо залити двома літрами коли, то життя зовсім вдалася – можеш вважати себе середньостатистичним американцем. Вирішили ми якось з друзями не відставати від братів по розуму. Влаштували кіно-party будинку, насмажили тазик (правда-правда!) попкорну, 12 літрів коли… і черга в туалеті зрання. Бережіть здоров’я!
Далі йде узагальнена тема. Назвемо її mcdonald’s. Це навіть не культ – це проза життя (страшненька, правда – ну, нічого). Цю, прости Господи, їжу прийнято є всією сім’єю, влаштовувати свята, день народження. Замість торта королівський бургер. На закуску веселий Рональд Макдональд, від якого у багатьох дітей нічний енурез хронічний (не до столу буде сказано). До речі, найбільше число фільмів (якщо не всі) зняті про коулрофобию – боязнь клоунів («Воно» С. Кінга – брр!). Але повернемося до теми бургерів. Пригадується один тупейший, але презабавнейший фільм «Гарольд і Кумар йдуть у «Білий замок». Історія про двох хлопців (міграційне агентство з ним плаче), які пройшли через всі випробування, які тільки можливо придумати заради того, щоб поїсти хліба з синюшного котлетою. Кіно…
Тема, що об’єднує безліч доль, – кава і сигарети. Ця одвічна фраза «сніданок холостяка», коли з їжі тільки вчорашній шматочок сиру, який забули доїсти і загорнути в плівку, залишається актуальною і донині. Як часто мій сніданок складався тільки з цих страв – не дуже калорійних, але бадьорять мозок хвилин на 18. Після цього починається битва шлунка з усім організмом. Шлунок: «А є чє поїсти?». Голова: «А вчора чому не їв?». Ноги: «Немає сил». Легкі: «Там залишилося ще що-небудь?». Повна плутанина. З фільму «Кава і сигарети»: «Ми покоління «кава і сигарети», а в 40-е роки було покоління «кава і пирога». Товариші, беріть приклад з 40-х!
Про горячительном…
Це, звичайно, не зовсім їжа, але пропустити тему не можна. Як каже мій хороший друг: «Ти що, сюди є прийшов?». Американці в кіно не тільки їдять, але і п’ють. А п’ють вони виключно правильно, ратуючи за культуру споживання цього продукту. Для тих, хто не здогадався – це віскі з содовою. Скажу вам – гидота відчайдушна! Для непосвячених – це таке пійло, яке можна пити тільки коли хочеш зекономити. Всі! Уявіть собі віскі, але не старий добрий шотландський teacher’s Highland Cream Scotch Whisky, а місцевого розливу від баби Наді. Це змішано 1:3 із звичайною водою, прогнанной через сифон. Хто-небудь пробував холодний чай з бальзамом «Иднакар»? Це воно саме. Про що це я? Так, в американському кіно пити аморально. А віскі з содовою (холодний чай з «Иднакаром») – це стильно. Кіно…
Зі свого…
Закінчити хочу вітчизняним шедевром. Його у нас кожен рік крутять по TV 31 грудня. З посмішок на ваших обличчях розумію, що здогадалися. «Іронія долі, або З легким паром» зростила не одне покоління і навчила готувати цю нещасну заливну рибу. Річ смачна, мені сподобалася. Але вже немає того радянського колориту, коли гості не питали складу страви або вихваляли господиню. Їх хвилювало інше: «Де оселедця брали?».
Друзі, в кіно їдять, їдять багато. Кіно іноді вчить правилам етикету за столом, показує нам, простим обивателям з глибинки, як і чим є мідії. А це вже добре. Це як перший поцілунок. Тебе запитують, де навчився цілуватися, а ти відповідаєш – читав/дивився в кіно/бачив. Хай немає у нас можливості спробувати лобстера зараз, але при нагоді можна блиснути талантом, подсмотренным у фільмі «Какраки». І на питання «Ви коли-небудь лобстерів їли?» не питати: «А хто це?». Приємного апетиту, друзі! Дивіться правильне кіно, їжте корисну їжу.
Семен Семенов
Em-em-em.ru Все меню Іжевська
Фото: shutterstock.com/Diego Cervo, Pinkcandy