Дауншифтинг, Або Вниз По Сходах, Що Ведуть Вгору

Це соціальне явище проявилося і поширюється в розвинених країнах. Назвали цей новий психологічний феномен “дауншифтинг”. Вражає він саме молодих кар’єристів – робить їх байдужими до роботи і кар’єру, незважаючи на матеріальні і соціальні привілеї. Кількість уражених свідчить про справжньої епідемії. Сперечаються: що це – порожнеча, шлях до щастя або втеча від реального життя? Характеризується дауншифтинг (буквально “зміщення вниз”) появою приблизно таких думок:
…Вранці знову їхати на роботу, стояти в пробках, давитися в метро, харчуватися фаст-фудом…
…Не хочу більше бути гвинтиком системи і відмовляюся від кар’єри…
…Це нескінченне нав’язування мені суспільством споживання варіантів споживання, рівня і стилю життя…
…Зрозумів, що збереження сім’ї, здорового потомства набагато важливіше всіх кар’єр разом узятих, і моя дружина не хоче більше бути добувачем, але – домогосподаркою, виховувати дітей…
…Тепер можу приступити до наповнення несправджені, своїх найзаповітніших, може бути, навіть не до кінця усвідомлених бажань. Сторож? Відмінно! Фермер? Просто клас!..
…Неподобство, що вони зробили з природою… Пора мені встати на її захист…
…Я просто став більш стурбований своїм внутрішнім світом, ніж зовнішніх. Так що це корекція до комфорту з самим собою…
…Контроль над власною долею… Що, не вийде все одно? Ну чому ж? Тепер можу податися в релігію, мистецтво, благодійність…
…Все частіше усвідомлюю безцільність свого існування, відсутність сенсу життя, відчуваю себе спустошеним, запутавшимся…
Так, у кожного свої мотиви… А життя йшло по накатаній: дитинство, юність, навчання, робота, відпустка, робота, робота… А всередині зріє: навіщо мені це? хто всі ці люди? чому вони мені все менше подобаються? А ще глибше: І що, ось це – все?!…Так і буде далі до самого…?! І одного разу: “Все! Набридло! Це – не мій світ! Мій – мав бути іншим!”
Ми отримуємо удари від життя і тікаємо від них в спокійне місце, де зможемо отримати хоч який-небудь відпочинок від обрушуються на нас проблем. Є такі, які бачать сенс у тому, щоб не ганятися за життєвими благами, а вгамуватися і отримувати задоволення від того, що реально маєш. Але життя людського роду влаштована так, що ніколи не вийде повного задоволення: морква, прив’язана до палиці, завжди буде бовтатися перед осликом.
У людей зникає надія. Ще вчора вони були впевнені, що зловили вітер у свої вітрила і стали його володарем. Але ні, це просто на мить їм виявилося по дорозі… Вірус невизначеності підточує здавалися міцними прагнення досягти кращого рівня життя. Ми починаємо думати, що все, що робимо, марно. І багато хто відчуває в собі розширюється порожнечу, протестують проти неї всередині. А дехто, відчувши сильне внутрішнє землетрус, виражають крайню форму протесту – йдуть з життя.
Все, про що ми зараз говоримо, – про бажаннях людини. Хоча, насправді бажання одне – отримувати насолоду. Людина працює заради насолод, одержуваних від грошей, цікавої роботи, перспективи, кар’єри і т. д. Тому, якщо у нього виникає питання: “А навіщо працювати?”, значить, насолоду від роботи стає недостатнім. І не бачить людина вигоди для себе – заради чого, власне, продовжувати? Ніщо його не приваблює, все набридло.
Здавалося б: дивись, скільки всього навколо, – бери, насолоджуйся! Але ні, не притягує. Не бачить, чим наповнитися, світ не в змозі дати йому що-небудь нове. У людини слабшають, зникають бажання до кар’єри, багатства, шани, слави, які змушували знаходитися в постійній гонитві за успіхом. І знаходить щось більш просте, не агресивна. Тому що хоче працювати не більше, а менше, і при цьому отримуючи від життя задоволення. Що робити, якщо жодна з цих приманок не приносить заспокоєння?
Завжди були одинаки, які йдуть від суспільства, не згодні з його умовами, тиском і т. д. Їх було небагато, про них написані книги. Зараз це прийняло масовий характер, а наступним буде етап, коли такий відхід від безумства світу – дауншифтинг – також перестане задовольняти. Нехай дадуть мільйони, а з ними – можливість робити все, що захочу, але я вже як би заздалегідь розчарований в цьому. І тоді все більше число людей почнуть запитувати: “чи Є інший, більш високий джерело насолод, ніж цей, що вже вичерпався для мене? У чому сенс мого життя, коли нема нічого в світі, що зможе мене наповнити”? І крапка. Що поробиш?
Найбільш широкі інтереси в житті – в пізнанні суті своєї природи, а все інше випливає звідси. Коли розберуся в собі, відчую, що з коротких штанців минулих задоволень я вже виріс, і захочу приміряти великі, то почну “апшифтинг” – підйом вгору, не відхід від своїх бажань, але наповнення їх усіх. Для цього потрібно знати, що, власне, мені потрібно. Наука пізнання себе називається “каббала”. Вона каже: що необхідно робити, щоб наповнювати свій глечик бажань і як зробити його невичерпним…
Влад Рутус