Дистанційне навчання іноземним мовам … це як?

Дистанційне навчання – це навчання на відстані, тобто учень відділений від навчального відстанню. У практиці навчання іноземним мовам вона застосовувалася не настільки широко, як в інших областях. Існували заочні курси навчання іноземним мовам, також існували навчальні теле – та радіопередачі для бажаючих вивчати іноземну мову. Мовні ж факультети і вузи обмежувалися вечірніми відділеннями, оскільки навчити практичному володінню іноземною мовою в умовах епізодичних зустрічей з викладачем – справа практично безнадійна.
Тому вже довгий час велися пошуки шляхів більш ефективного навчання на відстані. Поряд з друкованими засобами для цих цілей широко використовувалися можливості телебачення, відеозапису, а в останні роки -CD-ROM. Справа в тому, що без систематичної, зворотного зв’язку з кваліфікованим викладачем подібні курси , як правило, приречені на невдачу, незважаючи на різноманітні спроби надати їм елементи розважальності і комунікативності.
В останні роки університети різних країн звернули увагу на те, що існує можливість використання комп’ютерних телекомунікаційних технологій для цілей навчання на відстані – дистанційне навчання іноземним мовам.
На відміну від інших форм заочного навчання, навчання на основі комп’ютерних телекомунікацій дає можливості:
– оперативної передачі інформації на відстані;
– зберігання цієї інформації в пам’яті протягом потрібного часу, її редагування і т. д.
– інтерактивності за допомогою спеціально створеної для цих цілей мультимедійної інформації і оперативного зворотного зв’язку з викладачем та іншими учасниками навчального курсу;
– доступу до різних джерел інформації, в тому числі віддалених і розподілених баз даних, численних конференцій по всьому світу через систему Internet.
– організації спільних телекомунікаційних проектів, а також міжнародних, електронних конференцій, комп’ютерних аудіо – та відео конференцій.
Наскільки ефективним буде будь-який вид дистанційного навчання, залежить від чотирьох факторів:
– ефективного взаємодії викладача та учня, незважаючи на те, що вони розділені відстанню;
– використовуваних при цьому педагогічних технологій;
– ефективності розроблених методичних матеріалів та способів їх доставки;
– ефективності зворотного зв’язку.
Інакше кажучи, ефективність дистанційного навчання залежить від організації та методичного якості використовуваних матеріалів, а також майстерності педагогів, беруть участь в цьому процесі.
Крім того, виділяється ряд характеристик, які повинні бути притаманні будь-якому виду дистанційного навчання, щоб його можна було розглядати як ефективне:
дистанційне навчання передбачає більш ретельне і детальне планування діяльності учня, її організацію; чітку постановку завдань і цілей навчання; доставку необхідних навчальних матеріалів;
ключове поняття освітніх програм дистанційного навчання – інтерактивність.
Курси дистанційного навчання повинні забезпечувати максимально можливу інтерактивність між учнем і викладачем, зворотний зв’язок між учнем і навчальним матеріалом, а також давати можливість групового навчання;
дуже важливо передбачати високоефективну зворотний зв’язок, щоб учні могли бути впевненими в правильності своїх дій. Зворотний зв’язок повинна бути оперативною, пооперационной, так і відстроченої у вигляді зовнішньої оцінки;
найважливіший елемент будь-якого курсу – мотивація; для цього потрібно використовувати різноманітні засоби і прийоми;
структура курсу дистанційного навчання повинна бути модульною, щоб учень мав можливість усвідомлювати своє просування від модуля до модуля, міг би вибирати будь-який модуль за своїм розсудом або за рішенням керівного педагога, в залежності від рівня знань. При цьому слід зазначити, що модулі великого обсягу помітно знижують мотивацію навчання;
особливе значення при навчанні іноземній мові має звуковий супровід, яке може бути реалізовано або за допомогою мережевих технологій, або з допомогою CD-ROM.
В даний час сучасні інформаційні технології дають необмежені можливості вирішення проблеми дистанційного навчання, так як можливо зберігання, обробка та доставка інформації на будь-яку відстань, будь-якого обсягу і змісту.
У таких умовах на перший план при організації системи дистанційного навчання виходить методологічна та змістовна його організація. При цьому приймається до уваги не тільки відбір змісту для засвоєння, але і структурна організація навчального матеріалу.
Віртуальні курси, як правило, відкриті для всіх, хоча в ряді випадків до вступників на них пред’являються певні вимоги, обумовлені в числі інших умов при реєстрації.
Займатися можна в будь-якому місці, де є комп’ютер з виходом в Інтернет.
Час початку і закінчення занять кожен студент вибирає для себе сам, при цьому більшість викладачів вимагає щоденного відвідування віртуальних класів.
Дуже багато людей помиляються, вважаючи, що при навчанні через Інтернет вони відчуватимуть себе в ізоляції. До свого здивування вони виявляють, що віртуальні курси дають можливість різноманітного і інтенсивного спілкування під час групових дискусій і при виконанні спільних проектів.
Технічні проблеми у студентів виникають вкрай рідко. Для занять підійде будь-який комп’ютер типу IBM PC або Macintosh, оснащений модемом. З будь-якого питання, пов’язаного з технічною стороною навчання, можна звернутися до менеджера або адміністратора курсу. Крім того, багато курсів мають безкоштовну службу технічної підтримки, доступну як електронною поштою, так і по телефону. Для вивчення предмету потрібні книги.
Сама по собі віртуальна система освіти дає можливість придбати додаткові знання усім бажаючим, незалежно від національних, расових, статевих, соціальних та інших ознак, які в іншому випадку можуть стати приводом для дискримінації (для деяких країн це дуже актуально). Набагато більшу роль відіграють особистісні особливості, переваги та якості, що сприяють або не сприяють успішному віртуального навчання.
Що потрібно, щоб навчання на віртуальних курсах виявилася успішною? По-перше, студент повинен бути готовий ділитися з іншими професійним і освітнім досвідом. Інтернет допомагає подолати внутрішні психологічні бар’єри, що заважають активній участі в дискусії при візуальному контакті, але в той же час спочатку він не дає відчуття аудиторії. Тому віртуальне оточення повинно бути доброзичливим і відкритим для конструктивного спілкування. По-друге, необхідні навички впевненого поводження з клавіатурою та вміння висловлювати свої думки в письмовій формі. (В віртуальному просторі практично весь обмін інформацією ведеться в письмовому вигляді.) І, нарешті, по-третє, учень не повинен соромитися повідомляти про свої проблеми. В іншому випадку викладач не зможе своєчасно втрутитися в навчальний процес і надати необхідну допомогу, так як більшість зовнішніх ознак, за якими у звичайній ситуації він міг би зрозуміти, що у студента виникли якісь проблеми (збентеження, занепокоєння, втрата інтересу до предмета, пропуски занять тощо) при віртуальному навчанні виключені.
Привносячи в процес навчання свободу і гнучкість, Інтернет вимагає відповідального до нього ставлення, реальної внутрішньої мотивації до занять і самодисципліни в плані дотримання термінів і вимог, що пред’являються до студентів.
Автор: Крилова Н. Л., Інтерактивні курси іноземних мов “Langues”