Економіка: Втеча З Міхура

Психологічна проблема американців у тому, що вони настільки пройняті духом капіталізму, турботою лише про себе і боротьбою один з одним, що ще не здатні сприйняти ці ідеї, в порівнянні з усім іншим світом, де в тій чи іншій формі є схильність до соціалізму, і суспільство багато в чому бере на себе турботу про людину.
Міхаель Лайтман
Раніше гарячі новини Америки кружляли навколо простих і доступних речей, таких як кока-кола, Голлівуд і Фейсбук, а для особливо обдарованих – екологія і охорона здоров’я. Однак тепер на американському небосхилі зійшла нова зірка, про яку всі говорять, пишуть і сперечаються. Отже, зустрічайте: РЕГУЛЯЦІЯ – хіт сезону. Тільки не треба здивовано піднімати брови.
Насамперед, якщо ви ще не знайомі з останнім криком економіки, нехай вам буде соромно. Знайте ж, що регулювання – це суворий нагляд над усіма діями комерційних компаній і фінансових організацій.
Навіщо це потрібно? Справа в тому, що, на думку провідних фахівців, головною причиною світової кризи стала безвідповідальність і жадібність учасників вільного ринку. Однак американці, за своїм звичаєм, не просто каються в гріхах, але і витягають із них прибуток – ах, вибачте – уроки. Робиться це просто: вони змінюють правила гри.
Хочеться “поозорничать”? Заманулося отримати кредит, на повернення якого немає ніяких шансів? А може, ви вирішили надути таку маленьку симпатичну фінансову пірамідку? Забудьте! Ми поставимо над вами контролера, а іншими словами, введемо в дію регулятор, завдання якого – засвідчуватися в неухильному дотриманні правил гри.
Саме це запропонував міністр фінансів Тімоті Гейтнер: найпильнішим чином стежити за гравцями, щоб не допустити чергової кризи. Ну що ж, звучить логічно. Однак цим справа не обмежується.
Останнім часом не тільки американці, але і весь світ звернув увагу на знаменний факт: як сказав британський прем’єр Гордон Браун, ми відкрили нову главу історії людства. У цій главі всі люди взаємопов’язані так тісно, що навіть брову, піднята з одного боку земної кулі, викликає непередбачені наслідки з іншого його боку.
Невипадково у листі, адресованому лідерам Хворий – ах, вибачте – Великої двадцятки, Барак Обама запропонував реалізувати план Гейтнера в світовому масштабі: “Ми живемо в епоху глобальних економічних проблем, які не розв’язати зусиллями окремих країн. Успіх американської економіки нерозривно пов’язаний з глобальною економікою.
Якщо ми будемо як і раніше дозволяти фінансовим організаціям по всьому світу діяти некеровано і безвідповідально, то залишимося, замкнені в міхурі, якому судилося лопнути”. Звідси висновок: нам потрібна глобальна регулювання.
Все це було б добре, якби було так просто. Проте ось що сказав на симпозіумі, присвяченому етики та корпоративного управління у кризовий період, глава ізраїльського Центробанку Стенлі Фішер, який ще недавно був кандидатом на посаду глави Федерального резервного банку штату Нью-Йорк: “Директора банків і компаній завжди будуть розбиратися в справах краще, ніж інспектори. Тому не можна покладатися на зовнішні органи”.
Іншими словами, природа бере своє. Якщо людина за своєю природою прагне заробити за рахунок інших, то, скільки його не обмежуй, він все одно знайде спосіб обійти систему нагляду. Отже, зовнішня регуляція повинна супроводжуватися внутрішньою.
Це не означає, що всі як один перетворяться в страшенних альтруїстів. Достатньо лише “злегка” змістити акцент: мені добре не тоді, коли я роблю гроші на інших, а коли я дбаю про них. Адже головне – щоб мені було добре, вірно? Так нехай мені буде замість нас. Цілком резонна поправка в світі глобальної взаємозалежності.
Коли ми захочемо “відрегулювати” себе таким чином, вже знайомий нам ефект метелика запустить по планеті хвилю позитивних змін, і те, що здавалося складним для одинаків, стане простим для всіх. І, по суті, залишиться лише одна проблема: правильно відповісти на питання наших дітей:
– А чого ж ви раніше не додумались?
17.04.2009
Ілля Винокур