Ентузіасти-Розробники Групи Пі-38 Або Пора Позбавлятися Від Комплексів І Не Ховатися За Монітор

З проблемою страху підійти до незнайомої(му) дівчину(хлопця), думаю, у житті стикався кожен. Але що, якщо це почуття власної незначущості, сірості залишається з людиною назавжди, і він просто не здатний знаходити спільну мову з оточуючими його людьми? Вихід один – інтернет. Тут, адже все так просто: створюєш сторінку на Фейсбуці, ВКонтакте, Twitter (чим більше, тим краще!) і все! всі твої життєві проблеми вирішені! Тепер можна запитати у тієї довгоногої блондинки “Каг діла?”, не боячись при цьому, що вона в черговий раз подивиться на тебе, як на нікчемність. Тепер 12-річна дівчинка може залишити коментар “Ти такооой красивий!” до фотографії хлопця, в якого вона закохана ось вже тиждень. Одним словом, всі щасливі.
Але, як завжди, є одне але. Сидячи Вконтакте, школу і університет не закінчиш, на роботу не влаштуєшся. Доводиться виходити на вулицю. І ось тут-то і стає щиро шкода людей, які звикли жити віртуально життям.
Дуже яскравими прикладами “інтернет-залежних” людей наповнилася моє життя, коли я пішла навчатися за спеціальністю програмна інженерія. У групі 30 хлопчиків. З них більшість – абсолютно “німі” . Сумно, стає сумно. Ось нещодавно хлопці зайнялися створенням власного сайту групи ПІ-38. Поки що без особливих успіхів, корявенько, але головне – тут можна спілкуватися з одногрупниками! Ну чому нікому з них не спадає на думку робити це на парах, перервах, після пар, до пар? Навіщо все так ускладнювати?
Щиро прошу всіх, хто прочитав до кінця цю статтю, не повторюйте чужих помилок, вийдіть на вулицю подихати свіжим повітрям, запитайте, як справи у ваших рідних і друзів, сходіть в кінці кінців провідати бабусю! 🙂 І буде вам щастя!
Ну або, як варіант, приєднуйтесь до хлопців! 🙂