Інтернет-Знайомства – Геть Стереотипи!

Сьогодні вже важко уявити своє життя без Інтернету. В Інтернеті ми робимо покупки, спілкуємося, шукаємо необхідну інформацію, працюємо. І взагалі-то немає нічого дивного в тому, що Інтернет стає тим середовищем, в якій люди шукають собі партнера.
Проблеми молоді, щодо замкнутого соціального простору, не настільки актуальна (постійні тусовки, вечірки та інші спільні заходи створюють сприятливу атмосферу для зав’язування нових знайомств), а от для старших людей ймовірність потрапити під машину часом стає більше, ніж зустріти свою долю, не доклавши для цього зусиль.
Але кожен – сам коник свого щастя, і проти природи не підеш, тому в Інтернеті вже давно організовані «клуби самотніх сердець», «для тих, кому за…» і так далі. Чому ж у стількох людей, як і раніше, вкрай негативне ставлення до інтернет-знайомств?
Незважаючи на здаються цілком логічними доводи на користь пошуку своєї половинки саме у віртуальному середовищі, серед багатьох людей існує думка, що на сайтах знайомств йде виключно «з’їм». І що тільки люди неповноцінні користуються послугами подібних ресурсів, оскільки у людини успішної, привабливої і відбувся не може бути проблем з протилежною статтю. Зізнатися, що ти спілкуєшся на сайті знайомств, так само ризиковано, як і заявити, що ти ходиш до психотерапевта – велика ймовірність того, що про тебе подумають як про людину збиткове.
Ще один вагомий аргумент у арсеналі супротивників інтернет-знайомств: люди, які вдаються до послуг «сайтів-звідників», не мають серйозних намірів і не ставлять перед собою завдання побудувати відносини. Їх мета-мінімум – ні до чого не зобов’язує балаканина, максимум –одноразовий секс. Але хочеться заперечити: а в житті часто знайомства закінчуються відносинами? Можна подумати, що знайомство в бібліотеці або в театрі стане запорукою тривалих серйозних відносин. Знайомство – воно в будь-якому разі просто знайомство, і те, яке у нього буде продовження, залежить, насамперед, від людей, його зав’язали.
Ні в якому разі не закликаючи всіх відмовитися від живого спілкування на користь віртуального, все-таки радила б ставитися з толерантністю до даного виду соціальної взаємодії, не засуджувати і принаймні визнавати його право на існування.
А ось любителям «зависати» в світовій павутині хочеться побажати все-таки як можна швидше переносити зав’язалися в ній відносини в дійсність – адже Інтернет був створений для того, щоб допомагати нам жити, а не замінити життя реальну віртуальної.