fbpx

Каталог статей

Каталог статей для размещения статей информационного характера

Без рубрики

Як Розвивати Особистість Дитини За Допомогою Казки

Існують різні форми роботи з казкою, і їх мета — не тільки розвиток художнього сприйняття і соціальних емоцій дітей, але і розвиток творчого мислення, уяви, уваги і пам’яті, позитивної комунікації та адекватної самооцінки.
Аналіз казок — усвідомлення того, що «стоїть» за кожною казковою ситуацією, фрази, поведінкою героїв. При цьому діти можуть відповідати на ряд питань:
Як ви думаєте, про що ця казка?
Як ви думаєте, чому герой здійснював ті або інші вчинки?
Хто з героїв вам найбільше сподобався і чому?
Що могло б статися, якби герої не скоювали тих вчинків, які описані у казці?
Що було б, якщо б у казці були одні погані або одні хороші герої? І т. д.
Розповідання попередньо намальованою казки.
Придумування історії про будь-який предмет навколишнього оточення.
Розповідання казки від першої особи.
Перероблення та дописування казок. Цей метод пропонував використовувати відомий італійський письменник Джанні Родарі.
«Перебріхування казки». Переставленная на інші рейки, знайома казка змушує дитину переживати її заново.
Придумування казки по опорним словами. Педагоги досліджують за допомогою такої гри-вправи здатність дітей реагувати на новий і несподіваний елемент, їхнє вміння використовувати таке слово у вже відомому сюжеті, змушувати звичні слова реагувати на новий контекст.
Твір казок.
Постановка казок за допомогою різних видів театрів: бібабо, лялькового, тіней, і т. д.
Гра в казку. Сюжетно-рольовим іграм взагалі належить велика виховна роль у розвитку особистості дошкільника. Художня література, і особливо казки, для дітей-дошкільнят особливою формою дійсності — це реальність людських емоцій, почуттів в особливих, казкових умовах. Ігри, пов’язані з казковими сюжетами, з’являються у дітей під впливом дорослого і самих творів, в яких доступно і яскраво описані персонажі, їх відносини та діяльність.
Гра в казку дозволяє дитині психологічно зблизитися з героєм казки, пережити його перемоги і поразки, щастя і біду. Одне це вже розширює межі життєвого досвіду дошкільника, збагачує його. В сюжетно-рольових іграх на сюжети різних казок діти можуть змінювати різні моменти сюжетної лінії, тобто все хороше, що пережили хлопці під час прослуховування казки, перегляду лялькових вистав, вони можуть реалізовувати в грі, проявляти свою активність, відданість, чуйність. Як правило, діти творчо змінюють події, відновлюють справедливість, знаходять безкомпромісні варіанти у скрутних ситуаціях.
При спостереженні за такими іграми педагогу доцільно оцінювати наступне:
— Як протікає гра, які події вона включає?
— Як здійснюється розподіл ролей?
— Яку роль дитина охоче бере на себе, від якої, навпаки, відмовляється або бере неохоче?
— Що випадає з сюжету казки?
— Що сюжет казки привноситься?
— Що розігрується в казці докладно, а що тільки злегка намічено, виконується як би мимохідь?
— Як розігрується кожна роль — які вчинки здійснюють дійові особи, які якості героїв відображають діти в своєму ігровому поведінці?
— Отримує в грі відображення переживання героїв?
Гра-драматизація. Казка створює сприятливі умови для виникнення у дітей співпереживання герою, у деяких з них одне прослуховування художнього тексту ще не викликає відповідних емоційних переживань. Щоб краще зрозуміти та глибше відчути зміст казки, дітям необхідно відтворити сюжет твору і його взаємини героїв в розгорнутої зовнішньої формі. Добрим підґрунтям в даному випадку є насиченість казки діалогами, динамізм дії, характерні ролі-маски.
Гра-драматизація дає педагогу прекрасні умови для виховання моральних почуттів у дошкільників.
Таким чином, казки жодною мірою не можна розглядати тільки як цікаве проведення часу, як приємне, доступне дитині заняття. За допомогою казок можна метафорично виховувати дитину, допомагати подолати негативні сторони його особистості формується.
На закінчення хочеться сказати, що казка — це не тільки розвага (хоча тільки за одне це її можна було б цінувати і любити). Сумісне читання казки допомагає зрозуміти особливості його сприйняття, повертає нас до поетичного бачення світу. Казка зберігає в собі споконвічно народну мову, цінності наших предків.
Краще казки ніхто і ніщо не вміє розвивати фантазію дитини і його здатності діяти в уяві з предметами і подіями.
Процес сприйняття казки — це подвійна робота уяви. Сприймаючи казку, читач бере на себе роль вподобаного йому персонажа і в цій ролі вчиняє дії в уявних обставинах, заданих казкою. І дії ці теж уявні. Тому казка з подвоєною силою (у порівнянні з грою) навантажує уяву, розвиває і тренує його.
Казка формує естетичне ставлення до дійсності. Вона вимагає вдумливого, неквапливого читання, вона завжди складніше, ніж здається на перший погляд, і тому допомога батьків, вихователів необхідна дітям. Переказ, акцентування враження дітей на значних епізодах, описах, репліках будить фантазію дитини і робить світ казки багатогранним і близьким.
Робота з казкою вчить дітей мислити більш зв’язно, логічно, зміцнює їх пам’ять, дає уявлення про нові для них предмети і явища.
Казкові колізії легко сприймаються дітьми і по-справжньому чіпають їх. Це школа моральності, яка вчить розрізняти хороше і погане, виховує віру в добрі вчинки, формує оптимістичний погляд на можливості людини і його долю.
Незважаючи на безперечну «стратегічну» спільність, казки, звичайно ж, зберігають національну індивідуальність, так і усередині національного фольклору кожна справді народна казка по-своєму неповторна. Працюючи з казкою, необхідно вказувати на її особливості, разом з дітьми добиратися до її сокровенного морального змісту, широко використовувати казку як джерело естетичного виховання дітей і їх насолоди мистецтвом.
Зіставлення варіантів казок, різних редакцій» одного сюжету в різних народів, залучення іграшки для осмислення казки, встановлення зв’язку народної казки з казкою літературного і ширше — взагалі з літературною творчістю — благодатні можливості роботи з казкою у дитячої аудиторії.
підготовка до школи вдома