Як Вибрати Курси Іноземної Мови

Отже, починаємо розбиратися. В якості своєрідної точки опори позначимо вашу конкретну мету, від якої залежать і методика навчання, і час, необхідний для її досягнення. При цьому не так уже й важливо, якщо ціна у курсів, які вам ідеально підходять, буде трохи вище, а їхати доведеться трохи далі. Для початку визначтеся з рівнем володіння вами обраним мовою:
не вивчав цю мову зовсім;
вчив мову в школі, потім в технікумі або технічному вузі;
вчив мову в школі, у вузі, потім – в аспірантурі або на якихось короткострокових курсах;
вчив у спецшколі;
і далі – по наростаючій.
Варіанти цілей:
зуміти порозумітися (хоча б елементарно);
пройти співбесіду з мови при прийомі на роботу, працювати з іноземцями, розмовляти по телефону, переводити факси;
шліфувати граматику;
навчитися швидко говорити;
отримати перекладацькі навички;
і далі – по наростаючій.
Наступне питання – займатися в групі чи індивідуально? Це залежить від ваших переваг і фінансових можливостей. При цьому не слід забувати, що розговоритися в групі вдасться набагато швидше, а ось займатися граматикою або щось відточувати краще, коли народу поменше. Зазвичай більше 15 мовні курси не набирають, але і таку групу здатний “витягнути” тільки висококласний викладач.
Який курс вибрати: традиційний або інтенсив? Традиційні курси зазвичай займаються 2 рази на тиждень по 2-3 академічних години з упором на читання і письмо. Їх перевага полягає в тому, що тут навчають писати, а також готують в ті вузи, де є іспит з іноземної мови. Недолік – в тому, що розмови надається менше значення і людині не вистачає розмовної практики. Нерідко трапляється, що в результаті такого навчання людина прекрасно говорить на мові, на якому самі носії не тільки не говорять, але і з працею його розуміють.
Інтенсивом часто називають те, що йде від 3 разів на тиждень, але за великим рахунком це не так. Інтенсив покликаний навчити слухачів не тільки говорити, але також думати і відчувати іноземною мовою.
Авторські методики. Таке словосполучення часто зустрічається в текстах рекламних оголошень. Ось тільки професіоналам воно невідомо. Професіоналам відомі методи – Шехтера, Китайгородської, Ігнатової, Мельник та інші. Методи ці перевірені тривалим досвідом і описані в численних працях; щоб викладати за ним, треба пройти стажування у їхніх авторів. Методиками ж називають посібники для вчителів, які додаються до продаються у нас лінгафонних курсів (таким, як Headway, Streamline, Alexander та інші). Ці методики найчастіше зводяться до суми педагогічних прийомів.
Викладачі: наші чи носії мови? Хороші викладачі-іноземці в Росії є, але їх небагато. Набагато більше серед “носіїв”, готових викладати у нас свою мову, – студентів, інженерів, клерків: Тому насамперед з’ясуйте, викладач перед вами? А якщо він професіонал, знає хоч трохи російську? Висновок один: викладач-іноземець хорошої кваліфікації – це добре, особливо якщо мовою ви вже трохи володієте. Іноземець-професіонал теж гарний, але не як учитель, а як співрозмовник – для практики.
Тривалість навчання. Англійці зазвичай ділять володіння іноземців англійською мовою на 6 ступенів або рівнів (французи – на 5, німці – на 10). Рівень визначається тестуванням. На неї можна орієнтуватися, не забуваючи при цьому, що знань, що дозволяють, скажімо, серйозну книгу прочитати-перевести, може не вистачити навіть того, хто закінчує 6-ту сходинку. Англійські такі рівні: елементарний (з абсолютного нуля), початковий, нижче середнього, середній, вище середнього, просунутий. Навчання на кожному рівні передбачає певну кількість навчальних годин – від 80 до 120. До тестування ви можете тільки приблизно уявити, скільки вам доведеться вчити мову.