fbpx

Каталог статей

Каталог статей для размещения статей информационного характера

Без рубрики

Як Захистити Свої Авторські Права В Інтернеті?

Часто при веденні бізнесу в інтернеті виникає проблема захисту авторських прав. Це і зрозуміло! Кому хочеться, щоб їх праця був вкрадений шахраями? Як захищати свою інтелектуальну власність!
“Згідно із Законом «Про авторське право і суміжні права» (від 9 липня 1993 р.). Стаття 6:
«…Твір охороняється з моменту його об’єктивного появи, створення: рукопис, малюнок вже охороняються авторським правом. Для виникнення охорони не потрібно публікації твору. Рівним чином для одержання охорони не потрібно ніякої реєстрації твору…»
«Взагалі, в юридичній практиці розглядаються два види порушення авторських прав: порушення авторського права в межах договору (це коли ти укладаєш договір з якимось видавництвом, більше стосується не е-буків, а звичайних паперових книг) і порушення авторських прав поза договору, тобто — піратство. В даному випадку, напевно, більше підходить другий варіант… Справи такого роду можуть порушуватися авторами (або іншими правовласниками) на основі статті 49 Закону про авторське право, а так само статей 1064-1083 Цивільного кодексу РФ (глава 59 «Зобов’язання внаслідок заподіяння шкоди»). В суди часто пред’являються позови, що стосуються порушення авторських прав. Як правило, спір порушується шляхом подання особою, яка пред’являє позов (позивачем), письмової позовної заяви до нижчого суду (тобто або в народний суд або арбітражний суд суб’єкта Російської Федерації), як правило, за місцем знаходження особи, до якого пред’являється позов, — відповідача. Якщо в суперечці бере участь хоча б один звичайний громадянин (не підприємець), то спір розглядається в судах загальної юрисдикції, тобто позов пред’являється в народний суд. В інших випадках спори розглядаються в арбітражних судах. Позовна заява оплачується державним митом (5% суми позову, при великих сумах цей відсоток знижується), однак автори, які подають позови в народні суди, від сплати державного мита звільняються. На першому етапі спір розглядається одним суддею; правда, в судах загальної юрисдикції будь-яка сторона може наполягати на тому, щоб до судді приєдналися ще два народних засідателя. Позивач повинен довести ті обставини порушення авторських прав, на які він посилається, а саме: факт наявності у нього права, а також факт порушення свого права. Відповідач може спростовувати ці факти небудь доводити, що у нього було право на використання твору. Після розгляду справи суд виносить рішення. Винесення рішення часто затягується на тривалий термін, який може становити півтора-два роки з моменту подання позову. В арбітражних судах справи розглядаються, як правило, у термін до шести місяців.
Винесене судове рішення може бути оскаржено. У судах загальної юрисдикції касаційна скарга може бути подана протягом 10 днів після винесення судом рішення в остаточній формі. В арбітражних судах протягом одного місяця після винесення рішення може бути подана апеляційна скарга, а якщо її розгляд не дасть позитивного результату — касаційна скарга у вищий арбітражний суд. Касаційна скарга може бути подана протягом одного місяця після пропуску строку на подачу апеляційної. Надалі на судові рішення можуть бути подані скарги в порядку нагляду — у вищестоящі судові інстанції або в прокуратуру. Вступило в силу судове рішення підлягає примусовому виконанню (з рахунку відповідача знімаються відповідні суми тощо)…
У разі спірних ситуацій рекомендую Вам скористатися спеціалізованими сайтами, наприклад,
«Коли я створюю свою власну електронну книгу або диск зі своїм інформаційним товаром, чи потрібно оформляти на них свої авторські права – тобто десь реєструватися, отримувати якісь сертифікати? А якщо інакше, то як же я можу продавати свої ліцезії на цей товар?»
Літературний твір визнається об’єктом авторського права незалежно від того, обнародуване воно або ні, не потрібно і формального підтвердження наявності ознак об’єкта авторського права, кваліфікації твору як об’єкта у будь-якому державному органі. Закон прямо вказує на те, що для виникнення і здійснення авторського права не вимагається реєстрації твору, іншого спеціального оформлення твору або дотримання яких-небудь формальностей (п. 4 ст. 1259 ЦК). “Дотримання формальності” означає виконання певних процедур, встановлених законодавством.
Однак автор твору має право, але не зобов’язаний для сповіщення про свої права використовувати знак охорони авторського права, який вміщується на кожному примірнику твору і складається з трьох елементів: латинської букви с в колі, імені автора і першого року опублікування. Таким чином, проставлення знака охорони доцільно з практичної точки зору, оскільки, по-перше, забезпечує правову охорону твори в тих країнах, де дотримання формальностей є умовою правової охорони, і, по-друге, інформує потенційного користувача про правовласника.
Разом з тим для забезпечення ідентифікації твору та для подальшого збору гонорару за його використання здійснюється реєстрація цих творів в авторсько-правових товариствах (наприклад, в Російському авторському товаристві – РАВ). За реєстрацію стягується плата. При цьому видається свідоцтво, що підтверджує факт реєстрації і дату реєстрації.
При реєстрації творів автор повинен представити текст та заповнити спеціальну реєстраційну форму. Автор дає гарантію, що він є дійсним творцем твору і що останнє не порушує права третіх осіб. Таке свідоцтво може бути використано в подальшому в якості доказу в суді. Однак слід мати на увазі, що така реєстрація не створює авторського права.
В останні роки з’явилася практика використання нотаріального засвідчення як способу посвідчення авторського права на твір. Так, автор тексту, який він розглядає в якості оригінального твору, ставить під ним свій підпис, яка, по суті, і засвідчується нотаріусом. Згідно ст. 80 Основ законодавства про нотаріат нотаріус, засвідчуючи справжність підпису, не посвідчує факти, викладені у документі, а лише підтверджує, що підпис зроблено певною особою.
P. S. Ось список типових варіантів вирішення даної проблеми:
1) Складаєте “заяву” на реєстрацію авторського права на Вашу електронну книгу (назва і все таке), вказуєте в ньому свої реквізити, ставите підпис і з цим папірцем відправляєтеся до нотаріуса. Як вже було сказано, жоден нотаріус не може зареєструвати авторське право на ту чи іншу книгу, в силу того, що авторське право не підлягає реєстрації”. Але Вам це і не потрібно! У нотаріуса Вам треба зареєструвати не авторське право, а ПІДПИС НА ДОКУМЕНТІ І ВАШІ РЕКВІЗИТИ!!! Що будь-який нотаріус зробить вельми охоче за цілком помірну плату. Смію Вас запевнити, скан даної папірці цілком задовольнить будь хостинг-провайдера і спонукає його на закриття “піратського ресурсу”.
2) Вам слід укласти договір на передачу невиключних авторських прав на твір з ким-небудь із близьких родичів або друзів строком на 2-3 місяці. Як додаток до договору може бути доданий компакт-диск з файлом Вашої електронної книги, або прошита та зброшурована роздруківка (а краще і те, і інше). Цим Ви позначите своє авторство. Далі потрібно сфабрикувати судовий процес. Умовте третя особа виступити відповідачем. Підстава подачі позову – особа намагається видати Ваш твір за своє. Обміркуйте, як це все обставити. Наприклад, лже-автор ходить за Вашим знайомим, пропонуючи опублікувати Вашу книгу, Ви дізнаєтеся про це від них. Природно, що Ваші знайомі також будуть залучені до справи. Хоча Ви нічого не повинні доводити, договір, акт, свідчення другої сторони договору є переконливим доказом. Судовий фарс закінчується так: лже-відповідач з радістю визнає позов, тобто Ваше авторство, а Ви отримуєте вже юридичний акт, за своєю суттю – свідоцтво про авторство.
3) Ну і останній варіант, досить простий і стає все більш популярним останнім часом. Знову знадобиться компакт-диск з файлом Вашої електронної книги, або прошита та зброшурована роздруківка (а краще і те, і інше). Кладете все це добро в конверт і відсилаєте за звичайною поштою на своє ім’я рекомендованим листом. Як і належить при цьому – пошта проставляє на конверті дату посилки. Тепер, якщо раптом з’явиться розумник, який заявить, що він автор твору і що він опублікував його там-то і тоді-то, просто подаєте на нього в суд і в якості доказу пред’являєте НЕРОЗПЕЧАТАНИЙ конверт, на якому стоїть дата пошти. Оскільки реальний автор книги Ви – дата буде більш ранньою, ніж дата публікації плагіатора. Справа виграна, кривдник платить штраф, а Ви отримуєте судову папірець, яка буде служити Вам ще не один раз для доказу в Мережі Ваших авторських прав.”