Канадський Французьку Мову. Частина 1

Канада – друга франкомовна країна в світі після Франції. Говорять французькою мовою в цій країні близько 6 мільйонів осіб з 26-ти мільйонного населення. Але все-таки більша частина з них – англомовні, їх чисельність складає близько 40% жителів. Поряд з французьким і англійським мовами використовуються і інші мови і діалекти.
Канадські французи проживають в основному на території, розташованій на сході Канади. Це провінції Квебек, Нью-Брансвік і Онтаріо. Франко-канадці поділяються на акадийцев (Нью-Брансвік, Нова Шотландія) і квебекців (провінція Квебек).
На землях Північної Америки вихідці з країн Європи з’явилися досить давно, а з 16 століття вони стали тут частими гостями». Сюди прибували мореплавці і мандрівники з Португалії, Англії та Франції. І в 1534 році французи поставили хрест з дерева на узбережжі затоки Святого Лаврентія. Цим було покладено початок колонізації територій Північної Америки французами. Сюди прибували з Франції не тільки моряки, але й будівельники, солдати, священики, ремісники, землероби і інші. Вони будували будинки і фортеці, церкви та лікарні, школи і торгові лавки.
В цей же час колонізація північноамериканських земель відбувалася і з боку англійців. Розподіл територій між двома колонізаторами призвів до війни, яка почалася в 1744 році і тривала майже 4 роки. У 1748 році Великобританія і Франція уклали між собою мирову угоду, згідно з яким за французами була закріплена менша територія, ніж та яку вони займали у довоєнний час. Природно це їм не сподобалося, і війна відновилася. Зрештою у 1791 році Канада яка була єдиною державою, підлеглих британській короні, розділилася надвоє: одна частина належала англійським колоністам, а інша – французьким. Внаслідок таких подій політика, економіка і торгівля Канади були орієнтовані на Англію, і як результат цього було прийняття англійської мови як державного, використовується не тільки в політиці, але і в торгівлі, освіті, богослужінні тощо.
Французька ж мова була майже на межі зникнення: розвиток мови припинилося, його вживали в спілкуванні тільки жителі сіл, у містах же він використовувався тільки в побуті в усному мовленні.
У відношенні один одного англійська та французька мови були довгий період часу відповідно гнітючим і гноблених. Проте французи все ж зуміли зберегти свою мову і традиції у цей нелегкий для них час. Характерним було в той час ностальгійний настрій. Багато франко-канадці тужили по Франції та французької культури. Результатом цього стало поширення пуристических нахилів і бажання повсюдно спілкуватися, використовуючи класичні норми літературної і письмовій форм французької мови. Поряд з цим, розмовний варіант французької мови (жуаль), який використовувався простими селянами і городянами, зазнавав негативне ставлення з боку еліти франко-канадського населення.
І тільки після закінчення Другої світової війни у французів канадського походження з’явилося прагнення до оновлення і розширення мови. Багато з них, переїхавши в місто, почали займатися торгівлею, працювали у різних галузях промисловості.
І на початку 60-х років минулого століття стався поворот у національній свідомості французів, який спричинив за собою новий етап культурного піднесення нації. Вони стали розуміти той факт, що перебуваючи під тиском і впливом англійців, вони можуть втратити не тільки свої культурні цінності і традиції, але й своя мова.
У боротьбі за рідну мову і культуру канадські французи добилися того, що їх мова, поряд з англійською звели до статусу державної мови на тих територіях Канади, де проживали французи. У Квебеку такий закон був прийнятий у 1969 році, а в 1974 році такий же закон був прийнятий в провінційних областях. А з 1961 року була прийнята політика, що стосується вживання французької мови на приватних і державних підприємствах країни. Французький повинні були знати всі держслужбовці в Квебеку, а також ті підприємці, які хотіли отримати ліцензію на заняття приватною діяльністю в будь-якій галузі промисловості і виробництва. У соціальній сфері обов’язковим було використання французької мови, хоча і не заборонялося поряд з ним використання інших мов. Що ж стосується сфери освіти, то діти повинні були проходити навчання на французькою мовою, за винятком тих дітей, які пройшли спеціальне тестування, довівши тим самим свої здібності до навчання англійською мовою.
Після прийняття третього закону (1977 рік), що стосується французької мови в Канаді, були проголошені основні права канадських громадян французького походження, що стосуються використання їх рідної мови. Так, на території Квебеку громадяни мали право використовувати свою мову повсюдно і отримувати необхідну інформацію від державних структур і послуги від установ всіх сфер діяльності французькою мовою. Також було скасовано тестування для навчання в англійських школах. Однак для того, щоб дитина могла потрапити в таку школу, хоча б один з його батьків повинен був мати щонайменше початкову освіту англійською. У наступних законах були внесені лише невеликі доповнення до використання мови. Варто зауважити, що права на використання рідної мови англомовними громадянами на французьких територіях областей ніяк не були ущемлені.
На сьогоднішній день у Квебеку існує два основні мови – англійська і французька. Поряд з цим фактом, в канадських провінціях проживають люди, для яких ні французький, ні англійська мова не є рідною. Однак їх не дуже багато, і разом із рідною мовою він використовують один з двох основних, поширених на території Канади мов. В інших 9-ти провінціях країни населення в основному англомовне, тільки в провінціях Нью-Брансвік і Онтаріо поживає досить велика кількість франкомовних громадян. Так, у Канаді існує білінгвізм, що сформувався на основі двох мов: англійської та французької.
З продовженням даної теми ви можете ознайомитися у другій частині статті.