Комбікорм як основа раціону сільськогосподарських тварин

Найбільшою складовою у собівартості продукції тваринництва, як відомо, є витрати на корми. І традиційно при розрахунку кормосумішей для ВРХ, свиней та птиці за критерій оптимізації береться мінімум вартості кормів. При цьому не враховується величина упущеної прибутку, або втрати, викликані невідповідністю поживністю кормосуміші нормам годівлі. Застосування критерію мінімуму вартості кормів забезпечує економічно оптимальне рішення при повній відповідності поживністю кормосуміші нормам годівлі. Але в реальних виробничих умовах здійснити годування згідно з науковими рекомендаціями часто не представляється можливим із-за обмеженого набору кормів, якими розташовують підприємства.
При обмеженому наборі кормів виконати мінімізацію вартості кормосуміші при задоволенні вимог до допустимих відхилень всіх нормованих компонентів харчування неможливо. Тому традиційний підхід до розрахунку кормосумішей в умовах сучасних вимог до годівлі, коли кількість нормованих компонентів доведено до 30 і все збільшується, не дає оптимального рішення і виявляється неспроможним. Ситуація, що склалася в практиці розрахунку кормосумішей потребує пошуку та розробки нових підходів до планування кормосумішей.
Великі резерви збільшення виробництва продуктів тваринництва таяться в підвищенні коефіцієнта корисної дії споживаних тваринами кормів. Багато поживні речовини в кормах знаходяться в важко доступної формі. Так само відомо, що молодняк тварин народжується з недорозвиненою ферментної системою травлення. Та й дорослі тварини перетравлюють в кращому випадку 60-70 % поживних речовин корму, хоча травні залози тварин виробляють достатню кількість пепсину, трипсину, амілази, ліпаз та інших травних ферментів.
У тваринництві в якості основних концентрованих кормів використовуються ячмінь, овес, жито, непродовольча пшениця і продукти їх переробки. Потенціал цих кормів при годівлі тварин з однокамерним шлунком не в повній мірі використовується організмом. Основні зернофуражні культури — овес і ячмінь — відрізняються високим вмістом клітковини (9-12 і 4-7 % відповідно). Якщо обрушити овес і ячмінь, вміст клітковини знижується до 2,5-3,5 % в ячмені, до 4-4,5 % у вівсі. При цьому перетравність речовин цих кормів хоч і підвищується, але проблема повністю не вирішується. Адже жито з кількістю клітковини в зерні всього 2,4-2,5 %, не є дорогим кормом /2/. Низька поживність ряду зернових обумовлена тим, що поряд з клітковиною в них присутній у значних кількостях інші некрохмалисті полісахариди, до яких відноситься бета-глюкан і пентозани. Вони містяться в клітинних стінках ендосперму зерна і при лущенні не усуваються.
Повноцінні комбікорми знижують витрату фуражу майже на третину. Комбікорми або кормові суміші – це готові суміші з подрібнених кормів, складені за науково обґрунтованими рецептами. Вони мають склад, спеціально призначений для вікової та господарської групи тварин (телят, молочних корів, відгодівельної худоби); пташиний буває стартовий комбікорм, відгодівельний, для несучок.
До складу кормових сумішей входять зернові, тварини і грубі корми, трав’яна і хвойна мука, відходи риби і м’яса, продукти хімічної і мікробіологічної промисловості, білково-вітамінно-мінеральні добавки, а також премікси (збагачувальні суміші біологічно активних речовин мікробіологічного і хімічного синтезу). Це далеко не повний перелік компонентів, що входять до складу певного комбікорму.
Комбікорми випускають у вигляді борошнистої суміші, крупок, гранул, брикетів. Найбільш зручною формою випуску є гранули. Гранули бувають округлі, циліндричні, кубічні, розмір їх – від 1 до 25 мл У гранулах добре зберігаються поживні речовини і вітаміни, вони не злежуються, не змерзаються, зручні для транспортування і механізованої роздачі.
Найбільшим у світі виробником комбікормів є США (близько чверті світового виробництва). Близько половини цієї кількості становлять комбікорми для птиці, майже третина — для м’ясної і молочної худоби, 13% — для с і 7% — для інших видів тварин.
Як бачимо, в сучасних умовах економне споживання корму, нормативний його витрати у тваринництві набуває більшої гостроти. Це диктує необхідність переорієнтації наших господарств і переробних промислових підприємств на виробництво високоякісної енергетичної та білкової кормової продукції, збільшення вироблення збалансованих комбікормів.