Латинська Мова Від Найдавніших Часів До Наших Днів

Завдяки своїй історичній ролі мови художньої літератури і науки латинська мова відрізняється від багатьох штучних мов, що пропонувалися для міжнародного спілкування. Латинь була державною мовою Римської Імперії, що займала в III ст. н. е. величезну територію. Після падіння Римської імперії Латинська мова своє значення не втратив. До XII-XIII він залишався єдиною мовою літератури, творчості та наукової діяльності, а також католицизму, складав основу ідеології середньовіччя.
Зміни, що латинська мова зазнавав в усному мовленні великого числа романізованих племен, до III-IV ст. перетворили його в деяку кількість локальних діалектів. Пізніше ці діалекти стали родоначальниками сучасних романських мов. Письмова латинь, незважаючи на велике розмаїття областей застосування, своєї єдності не втрачала: люди, які володіли ним, мали можливість спілкуватися як в романізованих країнах, так і поза їх межами.
До початку Епохи Відродження, протягом багатьох століть латинська мова була міжнародною мовою в різних сферах життя суспільства, а з настанням Епохи Відродження можливість новолатинской літератури вільно розвиватися була суттєво обмежена, що послужило стимулом до розвитку літератури на національних мовах, що виникали тоді. Вони витісняли латинська мова вже у Xviiiст., ще активніше – в XIX і xx ст. Це завдавало очевидний збиток наукової праці й наукового спілкування зокрема.
Латинь, звичайно, втратила колишнє значення міжнародної мови науковців, проте в даний час у ряді галузей науки вона свої позиції не втрачає. Латинська – мова природничо-наукової систематики, а також номенклатур в медицині, анатомії і фармакології. Латинська і латинська лексика – основне джерело поповнення терминологий всіх можливих напрямів науки і техніки. Крім цього, без перекладу з латини неможливо самостійно осягнути за першоджерел найважливіші факти розвитку європейської культури.
У 1956 році пройшов 1-й Міжнародний конгрес живої латини, що зібрав делегатів із 22-х країн світу. Особливу увагу було приділено питанням методики викладання латини. Учасники зійшлися на думці, що необхідно прагнути спростити викладання латинської граматики і зосередитися не тільки на читанні й перекладі з латини, але на вивченні практичних навичок мовлення. Тоді ж намітилися шляхи збагачення лексики з урахуванням вимог науки того часу. Наступні конгреси, присвячені латині, відбулися в 1977 і 1981 роках. Було вирішено підтримувати і всіляко заохочувати викладання латинської мови у вищих та середніх навчальних закладах; у даний час видається кілька журналів, що публікують наукові статті на латині.
Курс латинської мови в наші дні викладається в школах та університетах, не як інструмент комунікації, але пристосований до перекладу з латини на інші мови. Розмовні навички лише зачіпаються, основна увага приділяється читанню.
Що стосується церкви – латинь кілька століть була офіційною мовою католицької церкви, але з плином часу втратила свої позиції у цій сфері. Розмовної латиною в наш час володіє досить мала кількість священиків для богослужінь латинь також використовується досить рідко. Проте ж учні духовних семінарій вивчати латинь в обов’язковому порядку.
В даний час латинь залишається основою для формування лексики в самих різних сферах: науці, культурі, політиці. Величезна кількість латинських термінів міцно увійшло мови багатьох народів світу прямо або опосередковано. Як вже було сказано, всі міжнародні наукові, медичні терміни – це латина. Латинська мова зіграв важливу роль у становленні європейської культури і нині є фундаментальним елементом гуманітарної освіти.