Мови Балтики. Частина I

Балтійські мови належать до індоєвропейської мовної сім’ї. До складу групи входять литовська, латиська і куршській мови (“мертва” мова) – східно-балтійська група; прусський і ятвязька мови вимерли в 17-18 століттях – західно-балтійська група.
Назва мовна група отримала в середині 19 століття в 1845 році завдяки Ф. Нессельману. Існує кілька версій походження назви “балтійські мови”. Одні вчені вважають, що воно пов’язане з назвою Балтійського моря, яке було вперше зафіксоване в історії в 11 столітті. Інші переконані, що воно походить від згаданого римським письменником і ученим Плінієм Старшим острова Балтія (Balcia) у своїй праці “Природна історія”.
До того часу, коли мовна група отримала назву “балтійські мови”, її називали леттская (літо-литовська) мовна група, айстийская і айстий-эстиинская мовні групи.
Сьогодні до складу балтійської групи мов входить литовська мова, що поділяється на аукштайтський і жемайтський діалекти і дзукские або дзукийские говірки, поширені в південно-східній частині Литовської держави; латиська мова, що включає в себе лівонський, середньо – і верхнелатышские діалекти; латгальська мову, сформований з говірок Латгалії і говірок, используамых на сході Земгале. Область поширення балтійських мов можна назвати метрополією, тобто компактна і суцільна територія.
Литовська мова, використовується на території держави Литва, за винятком декількох районів у південно-східній і східній частинах країни, а також на північному сході Польщі, в Сувалкии.
На півночі, по відношенню до території, на якій поширена литовська мова, розташовані області, де використовується латиську мову. Сюди входить досить общирная область в Латвії, за винятком околиць на сході. Але в різних областях країни концентрація мови і переважання її над іншими, використовуваними мовами різна. Так, наприклад, у деяких великих містах існує досить великий відсоток населення, яке говорить російською мовою і на двох мовах одночасно (білінгви).
Деякі литовські говірки досі збереглися в північних областях Білорусії та в південній частині Латвії. Також литовська та латиська мови поширені в литовських і латиських братствах на території Швеції, Німеччини, Юної Америки, Австралії, Північної Америки та інших країн.
Розглянемо докладніше які мови входили до складу балтійської групи спочатку, включаючи вимерлі мови.
Так, прусський, ятвязька, галиндский і куршській діалекти відносять до периферійних і початком їх формування вважають 1-е тисячоліття нашої ери. У центральній області території розповсюдження балтійських мов використовувалися діалекти литовського і латвійського мов, а також латгальська мову, який був виділений як окремий мову з діалектів латиської мови, земгальська і селонська або селийский діалекти. До “мертвих” мов належать прусський, ятвязька, курський, галиндский мови та їх діалекти, а також земгальська і селонська діалекти.
Серйозно вивчати історію балтійських мов вчені почали в 17 столітті, в той час, як з’явилися перші описи лексики і граматики мов даної групи. Литовська мова описували у своїх роботах Т. Р. Шульц і Д. Клейн, а латиська мова – Р. Дресель, Р. Эльгер, Х. Фюрекер та інші. Надалі, впродовж двох століть з’явилося безліч різних керівництв і посібників по балтійських мов, які були орієнтовані на практичні завдання. Це були праці з опису литовської мови таких науковців та лінгвістів, як П. Ф. Руиг, Ф. Б. Хаак, С. Т Станевич та інші, а за описом латиської мови – роботи Р. Ф. Стендера, Я. Ланге, Л. Депкина та інших.
У той же час європейські вчені-лінгвісти на основі перерахованих вище робіт проводили свої дослідження в області порівняльних та історичних чинників походження та спорідненості групи балтійських мов і їх місця серед інших мов індоєвропейської мовної сім’ї. З’являються праці А. Шлейхера і А. Билепштейна, де наводитися велике і досить точне уявлення балтійських мов, зокрема латвійської та литовської і їх порівняльно-історична характеристика. Протягом наступних років такий напрямок у вивченні мов балтійської групи було переважаючим, але іноді з’являлися й інші, не менш цінні роботи, в яких описувалася лексика мов як окремих об’єктів дослідження, без порівняння їх з іншими мовами. Литовська мова був описаний таким чином у працях Ф. Куршат, Ф. Нессельмана, А. Юшкевича та інших, а латиська мова – в роботах К. Мюленбаха, К. Х. Ульмана та інших. Також мали місце праці за прусською мови Р. Траутмана і Ф. Нессельмана.
На початку 20 століття Я. Эндзелин, К. Бугі і Р. Траутман своїми роботами внесли величезний внесок у вивчення мов балтійської групи. Роботи інших авторів, які проводили дослідження в цій області також заслуговують уваги. Було написано досить багато праць по балтійському мовознавства. Результатом цього в останні 50 років минулого століття стало становлення балтістікі, як дисципліни, що охоплює досить великі області пізнання. Балтистика викладається у вищих навчальних закладах країн Європи, в Америці та Австралії. На тему “Балтистика” проводяться міжнародні конференції і конгреси. Також існують періодичні видання, присвячені даній темі.
В цей же час виходять у світ словники балтійських мов. Словник литовської мови був виданий під керівництвом Е. Фенкеля, словник латиської мови – під керівництвом К. Карулиса, а словник прусського мови – під керівництвом Ст. Мажюлиса, спільно з В. Н. Топоровим.
Основна ж частина роботи ведеться в країнах Балтійського регіону. Вивчаються мови в університетах Риги, Вільнюса, Клайпеди, Шауляя і Каунаса та інших міст.
Вживають у спілкуванні мови балтійської групи близько 5 мільйонів чоловік в світі, причому на латиською мовою розмовляють понад 1,5 мільйона чоловік, а на литовському – більше 3,3 мільйонів чоловік. У Латвії близько 57,7% всього населення – латиші, а рідним латиську мову вважають близько 58,1% жителів країни. 83% населення Литви – литовці, і 92% жителів знають литовська мова. У Литві і Латвії статус державної мови мають відповідно литовська та латиська мови.