Переконання В Успіху

«До Неподобства Простий, Але Водночас Дієвий Секрет Досягнення Поставлених Цілей!»
«Якщо Вам Довелося Прочитати Сотні Книг По Досягненню Успіху, Але в Голові Від Них Залишилася Тільки Одна Суцільна Каша і Нічого Більше, То Цей Невеликий Звіт Написаний Спеціально Для Вас»
Ось і підійшла до кінця залікова тиждень в інституті, в якому я навчаюся. Попереду іспити. Але нічого. Як говориться: «Не таких брали!»
Як це не сумно, але в корупція в інститутах стоїть чи не на першому місці в Росії. Чому то глас народу з усіх боків твердить ,що навіть не варто намагатися здавати іспити самому, простіше купити. І якщо є якась можливість домовитись з викладачем (самому або через кого-небудь), то багато негайно користуються цією можливістю. Звичайно, це простіше, але користі від таких знань, як кажуть, ніякої.
Радує хоча б те, що не всі прислухаються до цього горезвісного гласу народу, і радує, що я опинився серед тих, хто до цього самого голосу і не прислухався.
Звичайно, це не повний якийсь геройський вчинок, здати сесію самому. Але і не цьому присвячена моя стаття. Просто пишу її за своїм свіжим враженням, і невеличка історія про складання мною заліків стала лише вступним словом. А я хотів з Вами поговорити ось на яку тему…
Чи помічали Ви, що, чим більше ми переконані в досягненні поставленої мети, тим легше стає її досягти? Особисто я помічав. І мій приклад зі здачею заліків, якраз свіже спогад на цю тему.
Варто трохи почати сумніватися в тому, що ти досягнеш своїх цілей, як тут же ці цілі починають від тебе тікати. У цьому я сам не раз переконувався на своїй практиці. І це, дійсно, правда!
Дуже важливо бути на сто відсотків бути переконаним у тому, що буде саме так, як ти цього хочеш, а ніяк інакше. Все обов’язково збудеться, причому найближчим часом, якщо в цьому є благо для тебе (як раз таки те, в чому ми ніколи не можемо бути впевнені)
Для кого-то благом буде багатство, для когось- бідність. Для когось- знання, для когось- навпаки. І так далі. Ми ніколи не можемо бути впевнені в корисності для нас того, що ми для себе бажаємо. Але ми можемо здогадуватися…
Поясню конкретніше. Візьмемо той же самий приклад з багатою і бідною людиною. Припустимо, що людина, будучи бідним, володів високими морально-етичними цінностями, підтримував стосунки зі своїми родичами, і всім було приємно з ним спілкуватися. Але варто було йому трохи розбагатіти, як він тут же спокійно розпрощався зі своїм характером, зі своїми родичами, і з повагою, яким він користувався у суспільстві.
Тепер інший приклад. Візьмемо тепер багатого людини. Він, будучи матеріально забезпеченим, теж володів високими морально-етичними цінностями, підтримував стосунки зі своїми родичами, і всім було приємно з ним спілкуватися. Але варто було йому в один прекрасний день розоритися, як тут же у нього з’явилася озлобленість на весь світ. Пропало бажання працювати, як раніше. І, на жаль, вдачу став самим нестерпним, родичі забули про нього, а про повагу в суспільстві взагалі говорити не доводиться.
Ось такі два приклади. Сподіваюся, я пояснив, чому ми ніколи не можемо заздалегідь зі стовідсотковою впевненістю сказати, що для нас добре, а що ні.
Але починав я говорити трохи про інше. Про переконаності в успіху. Так давайте ж про це і продовжимо. Але спочатку, я знову трохи відволікся.
Нещодавно дивився по телевізору одну досить цікаву науково-пізнавальну передачу. Її показували по каналу «РТР» і, якщо мені не зраджує пам’ять (а зарано їй поки ще мені змінювати), вона називалася «Велика таємниця води».
В ній говорилося про те, що вода має пам’ять. Так, так! Це був не просто виступ якогось божевільного вченого-одинака. Про це в один голос говорили найавторитетніші дослідники світу і духовні лідери всіх трьох світових релігій! Виявляється вода, дійсно, має пам’ять.
Доводили це безліччю методів, але найбільше мені запам’ятався метод, коли воду в посудині піддавали дії будь-якого звуку, а потім у спеціальній холодильній камері заморожували з дуже великою швидкістю.
Вода, а точніше її молекула, на яку було вироблено вплив, припустимо, словом «дякую», або молитвою будь-якої із світових конфесій, або музикою Моцарта, мала надзвичайно гарну форму. Вірніше це вже були кристалики льоду. У всіх випадках виходили прекрасні зірки правильної форми. Щоразу різні, але надзвичайно красиві.
А у другому експерименті воду піддавали обробці словом «дурень» або, наприклад, звуками важкого року. Заморожені кристали льоду виходили в буквальному сенсі цього слова уродскими.
До чого я це все розповідаю, запитаєте Ви. Ну що ж, спробую відповісти.
Для того, щоб відповісти на це питання, мені знову потрібно переказати сюжет одного фільму, який я думаю багато хто з Вас дивилися. Вірніше це був серіал. Але не мильні опери (вибачте, мене це не приколює), а простий, досить добрий вітчизняний серіал. Його показували по каналу СТС і називався він «Кадетство». Я особливо багато телевізор намагаюся не дивитися, тому при переказі можу допустити помилки. Ви вже мене вибачте.
Так от, там у цих кадетів був то старшина, чи ще хтось там, ну не важливо. Так от, його викликали до командира частини. А, мабуть, так як це часто буває, у цього самого старшини, як кажуть, душа пішла в п’яти. Загалом, які тільки йому думки в голову не приходили, і які тільки покарання він для себе не придумував. А виявилося, що даремно переживав. Командир частини з великою радістю вручив йому орден мужності, який йому ще повинні були вручити близько десяти (або більше) років тому. Ось такий сюжетик.
Знайома ситуація? Для мене, так. Дивне все-таки створіння-людина. І чому тільки нам властиво завжди думати про погане. А може хтось нам нашіптує це? Загалом, без різниці, чому це відбувається, тільки от настав час почати мислити більш позитивно!
Повернуся до своїх заліків. Коли залишалося кілька днів до початку залікового тижня деякі вже починали думати, як можна домовитися з викладачем або через кого це можна зробити. Дивуюся, як це у них добре виходить.
У мене ж (я зовсім себе не хвалю, просто це має безпосереднє відношення до тієї теми, про яку я говорю) з самого початку була переконаність, що я здам сесію сам. При чому переконаність була така, що змусити мене думати по-іншому ніхто не міг, як би мене не вмовляли. Якщо Ви в чомусь переконані, і цього буде користь для Вас, то, повірте, що всі обставини будуть складатися саме так, як Вам треба.
Головне, щоб ця переконаність залишалася у Вас до останньої секунди. Варто хоч трохи засумніватися, як тут же все може піти не так, як Вам треба. Зберігайте свою переконаність у будь-якій ситуації, і тоді Ви будете отримувати благо навіть звідти, звідки не чекаєте.
Саме це і трапилося зі мною на днях. Залишалося здати ще два заліку, але серед них був предмет, за яким у мене було шість пропусків (як на зло лекції в п’ятницю). Я готувався, як це прийнято у студентів, всю ніч перед заліком. Спав усього два з половиною години. На наступний день, зробивши всі необхідні справи на роботі, відправився на залік. Природно, прийшов самий останній (інші ж не працюють і займають чергу мало не з самого ранку). Загалом, чекати довелося довго. Зайшов на залік, коли на вулиці вже почало темніти. І уявіть собі.-.запоролся прямо на самому першому питанні. Завалив…
Вирішив, що всю ніч знову буду сидіти читати і вже завтра точно здам. Але не тут то було. Прочитавши сторінок двадцять лекцій, вирішив, що прилягу зовсім ненадовго. Здогадуєтеся? Ну, звичайно ж, заснув! Прокинувся тільки під самий ранок!!!
З ранку, як завжди, спочатку на роботу, а в обід поїхав на залік. Тільки ось сьогодні мені не в якому разі не можна було довго затримуватися в інституті, т. к. ввечері належало давати мотиваційний семінар, для «старшої» групи працюючих у нас менеджерів. Як раз початок нового року, укладених договорів не так багато, тому від мене вимагали активізувати продажів.
Я думав: «Що ж робити. Адже я не готовий. Проспав всю ніч… Як я буду здавати? Та ще й з шістьма пропусками, з яких, щоправда, два я був у відрядженні. Але це справи не міняє».
Ні, друзі мої, катував він мене довго, години дві, але залік поставив. Та ще й на роботі потім семінар взагалі чудовий вийшов. Всі пішли задоволені!
А тепер давайте згадаємо те, що кілька сторінок вище я писав про воду і словах, які ми вимовляємо. Раз слова надають такий вплив на воду, то чому ми вважаємо, що вони не мають такого впливу на наше життя?!
Та Ви й самі прекрасно в курсі, що слово – найсильніша зброя в світі. З-за слова починалися війни. З-за одного неправильно вимовленого слова, людина отримує для себе проблеми на довгі коди. І, навпаки, слово – найкраще ліки.
Так, дійсно, слова мають велике значення в нашому житті. Для когось достатньо просто сказати «Я можу! Я це зроблю!», а для когось ці слова потрібно вимовити із особливою увагою і старанністю (наприклад, у вигляді молитви, звернення до Всевишнього). У будь-якому випадку, не дарма ж кажуть «Слова матеріалізуються».
Завжди пам’ятайте про це. Будьте переконані, що все у Вас вийде, і будьте вдячні за те, що у Вас зараз є, адже у когось немає навіть цього!
Copyright (C) Рінат Хайруллін www.progress4you.com