Перелом Ноги

Для початку наведемо загальновідоме визначення перелому. Отже, переломом вважається пошкодження кісток з порушенням їх цілості.
Вроджені переломи зустрічаються досить рідко. Подібного роду переломи зазвичай відбуваються при різних спадкових захворюваннях скелету, які призводять до зниження його міцності. При впливі надмірної одномоментної сили, наприклад, удару, падіння або в результаті вогнепального поранення, трапляється так званий травматичний перелом, а якщо стани хворобливі і супроводжуються зменшенням міцності кістки, як при остеомієліті, пухлини або деяких ендокринних захворювань, перелом виникає при впливі значно меншої сили або навіть спонтанно. Такі переломи називають патологічними.
Одночасно з пошкодженням кістки при переломі відбувається порушення цілісності навколишніх м’яких тканин, також можуть виявитися травмованими розташовані поруч м’язи, нерви, судини та інше. Коли має місце пошкодження шкіри і спостерігаються рани, медики перелом називають відкритим, а коли шкіра залишається цілою, перелом вважається закритим. Враховуючи напрям лінії зламу кістки виділяють поперечні, поздовжні, а також косі переломи.
Зупинимося більш докладно на переломах ніг, зокрема на перелом таранної кістки. Таранна кістка розташовується між п’яткової і великогомілкової кістки. Її можна зламати в результаті падіння з висоти на ноги. Внаслідок цього, таранна кістка ніби стискається між п’яткової і великогомілкової кістки. Механізм травми такий же, однак, при падінні на п’яти, може статися перелом шийки таранної кістки, що трапляється найчастіше.
Іноді, при падінні на стопу в положенні підошовного згинання, як би «навшпиньки», відбувається перелом заднього відростка таранної кістки. Також буває перелом шийки таранної кістки з вивихом її тіла, або вивих головки і тіла таранної кістки. Для подальшого лікування подібне поєднання вважають несприятливим. Переломи таранної кістки трапляються не так вже часто, складають подібні переломи приблизно 1% від усіх переломів кісток кінцівок. Тим не менш, переломи таранної кістки вважаються вельми важкими. Лікарі визначають тяжкість перелому недостатністю кровопостачання кістки внаслідок перелому, так як харчування кісткової тканини здійснюється завдяки судинам м’яких тканин, які оточують таранну кістку.
Коли відбувається перелом таранної кістки, виникає істотний ризик її некрозу, а це, в свою чергу, веде за собою порушення функцій гомілковостопного суглоба. Потерпілий скаржиться на біль в області перелому. Розвивається великий набряк навколишніх тканин. Контури згладжуються гомілковостопного суглоба. Якщо мають місце зміщення відламків, можна спостерігати деформацію стопи. При рентгенологічному дослідженні зазвичай уточнюють і характер перелому і ступінь зміщення відламків. Деколи з діагностикою перелому виникають труднощі, якщо у потерпілого виявляється аномалія розвитку, тобто наявність додаткової трикутної кістки. У такому випадку на допомогу приходять бокові рентгенограми гомілковостопного суглоба.
Перш за все, проводять знеболення зони перелому. Якщо вивихи або зміщення відсутні, на ногу накладають гіпсову пов’язку від кінчиків пальців до верхньої третини гомілки. Такого роду пов’язку називають «гіпсовий чобіток». Стопі надають конкретне положення, яке залежить від виду перелому.
Тривалість іммобілізації коливається від чотирьох до восьми тижнів. Якщо трапився роздроблений перелом, зазвичай термін іммобілізації з гіпсовою пов’язкою збільшується до дванадцяти тижнів.