fbpx

Каталог статей

Каталог статей для размещения статей информационного характера

Без рубрики

«Побутова» Релігія

«Через поріг не давай», «ввечері не винось сміття», «не свисти в приміщенні», «не їж з ножа», «не рассыпай сіль», «не наливай рідину в склянку на вазі» — все це оточує нас вдома, на роботі, в гостях. Хочемо ми того чи ні, але ми беззаперечно підкоряємося релігії нашого побуту. Освічені й неосвічені, віруючі і атеїсти, холості й одружені, партійні і безпартійні виконують у своєму житті вимоги та «заповіді» цієї поширеної «релігії».
Все це прийшло до нас з минулого через батьків і знайомих, і ми приймаємо це як само собою зрозуміле, особливо не замислюючись про сенс цих вимог. Та й пояснити призначення цих заповідей старше покоління не завжди могло, так як вони, в свою чергу, взяли це від своїх предків без всякого пояснення. Велика частина заповідей і застережень «побутової» релігії — це результат людського досвіду, який придбало товариство в певні періоди розвитку, але який продовжує передаватися з покоління в покоління. Різноманітність заповідей і сфер життя людини, в яких вони діють, просто дивує: вони існують для вагітних, для батьків новонароджених, для підлітків, для молодят і навіть для небіжчиків (для них, до речі, найбільше), вони контролюють наші дії вдома, на навчанні, на роботі, з батьками і друзями.
Всі заповіді «побутової» релігії спочатку не тільки застерігали, але й попереджали про те, що може трапитися з тим, хто порушить їх. Але з часом, нові покоління запам’ятовували лише застереження, а наслідки цих застережень забувалися.
Розберемо найпоширеніші «заповіді», які кожен з нас хоч один раз виконував:
«Не рассыпай сіль, інакше буде скандал»: так, в історії нашої країни були періоди, коли сіль мала велику цінність. Доходило навіть до того, що люди хворіли від нестачі солі. Дійсно, кожного, хто розсипав сіль в такий важкий час, відразу чекав у великий скандал. Але сьогодні, коли сіль коштує 33 копійки за кілограм і її дуже багато, варто нам так реагувати на розсипані 20 грам солі? А як тоді живуть працівники підприємств, які фасують і реалізують сіль? У них, згідно цієї «заповіді», суцільні проблеми, так як вони кидають її лопатами, пересипають з мішків у пакети, фасують у коробки…
«Не свисти в приміщенні — не буде грошей»: актуальність цього застереження йде своїм корінням в той час, коли люди повинні були тяжко працювати для того, щоб заробити на життя. Заробити було не так вже й просто, на це йшло багато часу і сил. І чоловік, який свистів у приміщень, мав на це час тільки тому, що він не працював і, відповідно, не міг забезпечити себе. Перефразувати це застереження можна наступним чином: «Він не працює, має час для відпочинку і, відповідно, він нічого не заробить». Але, в наш час, суспільство досягло певного рівня розвитку, при якому робочий день нормований і кожен має вихідні дні. Робітник може спокійно відпрацювати 8 годин на роботі, а потім свистіти решта 16 годин, і це ніяк не позначиться на рівні оплати його праці. І сьогодні, коли хтось свистить у приміщенні, це просто не культурно, але зовсім не передбачає відсутність грошей у майбутньому.
«Наречений не повинен бачити наречену у весільній сукні до весілля»: основою для цього застереження, швидше за все, став гіркий досвід чоловічої частини населення в минулому. Вид коханої у весільній сукні за кілька днів до весілля настільки отрезвлял нареченого, що до моменту одруження він встигав серйозно переглянути свої почуття і прийняти «правильне» рішення. Але якщо двох людей пов’язують міцні почуття, їм не може завадити навіть вигляд нареченої у весільній сукні до весілля. Вони люблять і довіряють один одному протягом певного часу і своє рішення вступити в шлюб взяли з усією відповідальністю.
«Не виносити сміття після заходу сонця»: це, можливо, одне з найдавніших застережень наших предків, яке в певні періоди стану суспільства повертало собі актуальне значення. Як правило, раніше місця для сміття перебували за поселеннями, і щоб винести сміття, треба було пройти певний шлях по всьому населеному пункту за околицю і назад. Уявімо собі, наскільки небезпечно було виносити сміття ввечері в місцевості, де поруч знаходився ліс або на вулиці повно розбійників. Кожен, виносить сміття, ставав потенційною жертвою. Ситуація зі сміттям у розвиненому суспільстві серйозно змінилася, і для зручності людей з’явилися контейнери для сміття поруч із будинками, а в деяких будинках передбачені сміттєпроводи. Сьогодні, ввечері винести сміття, не є серйозною небезпекою. Для деяких людей навіть простий вихід на вулицю в темний час доби може бути страшним, але це не означає, що нам не потрібно взагалі виходити на вулицю.
«Не наливай рідину в склянку на вазі»: у сфері вживання їжі теж є чимало «заповідей», але найулюбленішою є ця. Та наслідків порушення цього застереження є дуже багато: починаючи від «погано піде» і закінчуючи «погано вийде». Наш досвід в цій сфері просто не знає кордонів. Ми можемо серйозно напитися, в нетверезому стані посваритися з кращим другом, але наливати в «дорогоцінний» стакан на вазі — не можна! Але по суті, це застереження спочатку покликане було запобігти втраті «вогненної води» з-за легкого тремтіння рук. І сьогодні, зовсім тверезий чоловік у компанії не може налити навіть мінеральної води, тримаючи склянку в руці, — ця «заповідь» стоїть твердо на сторожі економії.
Сьогодні ми називаємо себе розвиненим індустріальним суспільством, яке знає дуже багато про рух планет у Сонячній системі, знає про походження і роботі електрики, забруднює повітря і землю, успішно клонує тварин. Але не дивлячись на все це, ми продовжуємо беззастережно погоджуватися з «заповідями» «побутової» релігії, служителі якої (ми з вами), не можуть чітко пояснити її значення і роль в нашому суспільстві. Ми сліпо виконуємо те, що сказано під грифом «не можна», навіть не розібравшись, чому «не можна».
Християнство вчить, що для кожного переконання має бути тверда основа. На всі Свої заповіді і настанови Бог дав більш ніж достатньо підстав — Біблію. У цій книзі, повністю і доступно розписано, чому не можна вбивати і красти, обманювати і не шанувати батьків, займатися блудом і заздрити, і так далі. Для кожної заповіді Біблія наводить підстава, пояснення, і доступно показує наслідки від порушення цієї заповіді.
Чи ми маємо тверде підставу стверджувати, що свист у приміщенні призводить до нестачі грошей, а розсипані 20 грам солі до великого скандалу? Не виглядаємо ми при цьому людьми, які для навчання роботі на комп’ютері використовують інструкцію для друкарської машинки? Ми не можемо заперечувати той факт, що в певний час «заповіді» «побутової» релігії мали величезне значення для життя і здоров’я людей. Кожен час має свої, актуальні для нього, застереження і заборони. Але чи актуально сьогодні для нас не витирати зі столу рукою, так як ми можемо поранитися? Сьогодні, коли всі столи поліровані або пластикові, актуально це застереження? І навпаки, завжди актуальними залишаються застереження, які забороняють вбивати, красти, обманювати. Самі того не підозрюючи, ми добровільно обмежуємо свою свободу, поклоняючись «побутової» релігії, не маючи уявлення про суть її заборон і приписів, а спираючись лише на суворому «не можна». Чи Не пора нам розстатися з цієї необґрунтованою «релігійністю» і прислухатися до того, що дійсно актуально завжди. Може, настав час замислитися над вічними заповідями, які Бог дав людям для того, щоб мали життя і мали з надлишком» (Ін.10:10). Що для нас краще: бути рабами побутової релігії або бути слухняними Вічного і Люблячому Богу? Час вирішувати.