Подружжя Чи Партнери?

Не так давно в російську мову прийшло слово “партнер”, вірніше, воно отримало новий сенс. Якщо раніше це слово використовувалося в значенні “ділові партнери” (по бізнесу) і поліцейські, що несуть чергування разом, то зараз слово “партнер” стало скороченням поняття “сексуальний партнер”.
Потреба в новому понятті з’явилося після того, як секс перетворився у розвага, і люди перестали бачити різницю між інтимним життям подружжя і розважальним, дегустаційним сексом. Звичайно, і раніше займалися сексом з содержанками і повіями, але слово “партнер” їм якось не пасувало. Адже повії і утриманки були (втім, як і зараз) жінками, які надають платні сексуальні послуги, їх купували, щоб використовувати для задоволення своєї статевої потреби. А партнерські відносини з купівлею – навіть звучить дивно. Але коли жінки досягли рівноправ’я і вже стали прагнути до протиприродному рівності підлог, задоволення власної статевої потреби, як у чоловіків, так і у жінок перетворилося на рівноправну партнерську угоду.
Це – один з “мінусів”, але не рівноправності статей, а став модним поведінки “унісекс”. І якщо раніше тільки чоловіки полювали за жінками, щоб “виправити свою статеву потребу”, то наші сучасниці, з підліткового віку, які втратили цноту, вже й самі перетворилися в амазонок, постійно шукають статевого партнера (правда, вже не тільки протилежної статі). При таких взаємовідносинах сексуальні партнери не купують один одного, а просто підшукують собі людину, з допомогою якого можна отримати статеве задоволення. Відповідно, і шукають за зовнішніми параметрами, за ознакою “такого мені ще не доводилося куштувати”, хоча при цьому бажають, щоб партнер підходив їм і як особистість, сподіваючись на Відносини – тривалий сексуальне партнерство, що іноді переходить у партнерський шлюб. Але шлюб, що почався з сексуального пізнавання один одного, рідко коли буває вдалим. Адже сексуальні партнери, в основному – незалежні і вільні особистості, які не бажають втрачати свободу і йти на серйозні компроміси, тому-то й прагнуть “підігнати” під себе особистість партнера, залишаючись самими собою. А якщо йдуть на взаємні компроміси, то, як у ділових партнерів: “Ти мені стільки, тоді і я тобі стільки, не більше”.
Цим і відрізняються партнери від гармонійних подружжя, яких поєднала Природна любов і які встигли піднятися на вищий чисто людський рівень взаємин і випробувати Подружню любов. Не від всіх, правда, подружжя відрізняються, так як більшість сучасних шлюбів – партнерські.
З подачі англомовних книг, фільмів та ЗМІ, подружжя по-російськи теж стали “обзивати” партнерами, не розуміючи, що гармонійних подружжя це може образити. Але справа навіть не в цьому. Називаючи подружжя партнерами, їм приписують взаємини партнерів-співмешканців і подружжя, які перебувають у партнерському шлюбі. А такі шлюби – порівняно мирне співіснування пари неблизьких і навіть чужих особистостей, шлюби, в яких немає Подружньої любові і характерної для неї особистісної, душевної близькості і загальносімейних інтересів.
Подружжя в партнерському (комунальному, гостьовому, відкритому тощо) шлюбі, навіть якщо і вступили в нього за взаємною Природного кохання, то після згасання взаємних почуттів, “подарованих на час” Природою, знову стають такими ж чужими один одному незалежними особистостями, якими вони були до спалаху Природного кохання з псевдоблизостью і “рожевими окулярами”.
На жаль, суспільству вигідні партнерські відносини, наприклад, співжиття (“цивільний шлюб”) і партнерські шлюби, так як можна більше часу приділити своїй кар’єрі і порівняно довго не мати дітей. Так і використання повій обох статей, фактично, схвалюється суспільством, незважаючи на офіційне критичне ставлення до продажними секс-послуг. Відповідно товариством насаджується інфантилізм – небажання дорослішати, небажання брати на себе відповідальність за родину і дітей. У той же час щастя пропагується споживче – дитяче і безтурботне – “Ти ще не пробував цього, ще не відпочивав там-то, не маєш останню марку чого-то у тебе ще немає тіла твоєї мрії” і т. п.
Звичайно, рано чи пізно більшість хоче мати власну родину, особливо, якщо вже матеріально “міцно стоять на ногах”, але бажаючі стикаються з проблемою, адже до того часу в них вже вкоренилися холостяцькі звички: самостійно вирішувати свої проблеми, одноосібно розпоряджатися своїм вільним (від роботи) часом і заробленими грошима. Та й стереотипи отримання статевого задоволення теж парубоцькі – випадкові зв’язки, партнерський егоїстичний або покупної секс. Тому пара “закоренілих” холостяків сходиться з працею, і душевно зблизитися для них велика проблема – суцільний “Секс у великому місті”. Адже вони вже звикли, не стільки віддавати, скільки отримувати, часто комічно, як ділові партнери, обумовлюючи у шлюбі свої обов’язки і свободи (один від одного).
Укорінена вже в суспільстві звичка, вважати подружжя партнерами, “грає на руку” так званого сексуальної меншини. Справа в тому, що для партнерського сексу стать відіграє не головну роль, а є лише черговим способом урізноманітнити своє статеве життя. Тим більше, що геї та лесбіянки не приховують, що мати статевого партнера своєї статі набагато краще, адже з таким партнером більше спільних інтересів, і вони краще розуміють побутові та сексуальні уподобання один одного. І вони праві! Але це лише в тому випадку, коли одностатеві сексуальне партнерство порівнюють з партнерським шлюбом. При порівнянні ж з гармонійним різностатевим парним шлюбом всі ці “плюси тьмяніють”. Адже в партнерському шлюбі подружжя – пара незалежних, вічно незадоволених і погано переносять один одного особистостей, часто з суперечливими інтересами, змушених жити з нелюбом і “виконувати подружні обов’язки”. Тому їм радість доставляє більше спілкування в своїх чоловічих або жіночих компаніях і позашлюбний секс (“Яскрава вишня на моху сірих буднів”, – як писав К. Воннегут), ніж сім’я і своя “половинка”. І через це вони часто воліють спати в різних ліжках і відпочивати під час відпусток по-окремо.
А в рідкісні одностатеві шлюби вступають, в основному, люди з вродженим гомосексуальним відхиленням, коли тіло не збігається з статевим самовідчуттям, нерідко – транссексуали, які змінили стать, завдяки сучасним медичним технологіям. Зазвичай це чоловіки (пасивні гомосексуалісти) і жінки (активні гомосексуалистки). Правда, їх половинами часто стають звичайні люди, які з якихось причин стали бісексуалами, які не знайшли собі пару серед представників протилежної статі або остаточно разочаровавшимися в них. До речі, такі шлюби навіть гармонійніше, ніж партнерські, неважливо, різностатеві або одностатеві. Але таких шлюбів вкрай мало, як і гомосексуалістів з вродженим відхиленням. Основна ж маса геїв і лесбіянок – бісексуали і бісексуалки, для яких підлогу сексуального партнера тимчасово стає краще, хоча особливої ролі не грає.
До речі, що поширилися останнім часом стереотипи партнерського шлюбу і партнерського сексу – основна причина різкого зростання числа одностатевих сексуальних партнерів. Адже, як вже згадувалося: якщо немає любові в парі, то мати одностатевого сексуального партнера навіть краще, особливо при сучасному достатку секс-іграшок і різних пристосувань для бездушного і розважального егоїстичного сексу.
Статті на ту ж тему на Статті “Про любов і проблеми”