Самий Великий Югослав В Історії

Йосип Броз Тіто (1892-1980) був хорватом (вірніше, батько його був хорватом, а мати — словачкою). Народився він у бідній селянській родині, рано став сам заробляти собі на життя слесарничеством, а в 22 роки пішов на фронт Першої світової війни. Потрапив у російський полон, був на Уралі і в Сибіру, знайшов там собі дружину (Пелагею Білоусов) і в 1917 році, взявши участь у Петрограді в знаменитій липневої демонстрації, повернувся на батьківщину, де вже через рік утворилось нове королівство Югославія. У 20-30-х роках Тіто захопився комуністичними ідеями, став лідером КПЮ в Загребі, потрапив за це у в’язницю на п’ять років, але після виходу звідти пішов по кар’єрних сходах вгору по лінії Комінтерну. У 1934-1935 роках Тіто працював у Москві, потім мотався між СРСР і Югославією, налагоджував зв’язки, партійну роботу і врешті-решт у 1939 році став лідером КПЮ вже в масштабах країни. В 1941-1945 роках Тіто очолює партизанську боротьбу з німцями, постійно зміцнюючи армію, — до кінця війни під його командуванням перебувало вже 400 тисяч осіб.
НАТО домагалася все більш значних військових успіхів, що проявлялося, зокрема, в освіті великих величезних вільних територій, що складали до кінця 1943 року в загальній сукупності близько половини площі країни. У 1945 році Тіто уже був маршалом і безперечним лідером звільненій Югославії. Він був останнім, кого нагородили радянським орденом «Перемога». Опинившись на чолі Югославії Тіто повів самостійну політику, балансуючи між СРСР і Заходом. Встановивши соціалістичні порядки, Тіто не увійшов в Організацію Варшавського договору, проголосив рух неприєднання і дозволив народу вільно їздити на Захід, в тому числі і на заробітки. Югославський паспорт часів «холодної війни» був одним з найбажаніших — з ним спокійно можна було їхати на своєму Мерседесі як у Вашингтоні, так і в Москву. Югославія була єдиною соціалістичною країною, що мала посольство в Парагваї при Стресснері.
Подібне непослух обернулося вже в 1948 році розривом відносин Тіто і Сталіна. Потім Тіто аж ніяк не вставав під московський козирок і критикував СРСР за угорські події 1956 року і чехословацькі 1968 року. Смерть Йосипа Броз Тіто 4 травня 1980 року була сприйнята більшістю югославів як національна трагедія, як закінчення «золотого століття». І це виявилося правильним — без Тіто країна проіснувала лише десять років, а потім розвалилася. Причому метастази, що призвели до цього, виявилися вже на початку 80-х років. Після Тіто не знайшлося лідера, здатного так само жорстко керувати країною. В Югославії поступово стали набирати силу дезінтеграційні відцентрові процеси.
Тіто жив як король і навіть краще. Він любив жінок, і вони любили його. Імпозантність він зберігав аж до самої старості. А прожив він дай бог кожному. В історії XX століття ім’я Тіто буде відзначено нарівні з Черчиллем, де Голлем, Рузвельтом. Тіто був самим великим, і не виключено, що єдиним великим югославом в історії. Ідея Югославії була реалізована саме їм і доведена до ідеалу. Мабуть, це стеля для даної ідеї, і краще було зробити не можна. Бо як генетичну пам’ять і релігію нікуди не дінеш. А коли все так тісно, а ніхто, по суті, не зацікавлений в тому, щоб всі жили мирно, то це завжди закінчується ударом молотка по голові…