Система Менеджменту

Система менеджменту складається з таких блоків: механізм управління; структура управління; процес управління. Тісний зв’язок елементів кожного блоку, їх взаємодія, утворюють цілісну систему управління, де кожен елемент виконує свою роль, без чого система стає неефективною. Механізм ґрунтується на основних принципах, тобто закономірностях, обов’язкових в практиці управління. Скажімо верхнім ешелоном управління належить приймати стратегічні рішення, делегувати повноваження, права, відповідальність нижчим структурам у межах їх компетенції, поєднувати інтереси організації та індивіда тощо. Визначення цілей управління – інший елемент цього механізму. Здоровий глузд, реальні цілі, розуміння їх працівниками та службовцями фірми – запорука ефективної діяльності. У фірмі має бути ієрархія цілей, яку порівнюють з деревом(“дерево цілей”) зі стовбуром, гілками, листям. У системі управління важливу роль виконує її організаційна структура. Це, насамперед, розподіл формальних ролей в організації, яка є об’єктом управління, визначення концепції керівника різних рівнів. Формування апарату управління – момент відповідальності. Тут головне – характер взаємин, що складаються між керівником і апаратом. Хоча апарат освячує владу посади, а не особистості: “Король робить почет”. Чи розуміє керівник (директор, президент) вибудувати систему впливу на апарат, здобути владу над ним? Адже інакше апарат може підкорити собі менеджера, паралізувати його волю. Диктат керівника чи апарату – смерть для фірми. Також неефективною стає структура управління, якщо кожен її підрозділ змушений діяти за суворими, розробленими на всі випадки життя інструкціями. А оскільки в будь-якій системі можливі збої, виникають нестандартні ситуації, то формальне використання інструкції прирікає фірму на невдачу. Недарма існує такий вид страйку – “робота за правилами”. Особливо ефективний він там, де має дотримуватися суворий графік діяльності. Погано також, якщо фірма має надто складну структуру. Інформація що проходить через багато ланок, нерідко надходить до координуючий орган перекрученої. Це називається “шумом” в інформаційній системі. Рішення прийняте центром, уже не буде оптимальним. Деформується власне механізм зв’язку між підрозділами, немає зворотного зв’язку. А внаслідок цього відносини між різними структурами виробництва та управління перестають бути тією сполучною ниткою, завдяки якій можлива керованість. Чим був “Крайслер” 60-х роках? “Компанія являла собою скупчення малих держав, кожна з них управлялася своїм сюзереном. Це був клубок міні-імперій, причому кожна з них не звертала увагу на те, що робили інші”. Нового президента прикро вразило те, що менеджер, який очолював конструкторський відділ, не підтримував постійний зв’язок з керівником виробничого відділу. “Конструкторам і виробничникам слід було ледь не спати в одному ліжку, а вони навіть не дозволять собі фліртувати один з одним”, – жартував президент компанії. У менеджменті важливу роль відіграють комунікації: без ефективного обміну із зовнішнім середовищем і всередині фірми не можна вести справи, визначати мету і досягати її. Менеджер витрачає 50-90 % свого часу на обмін інформацією та її оброблення. Вертикальні комунікації – передача інформації з вищого рівня на нижчий, і з більш низького на більш високий. Особливе значення має зворотній зв’язок, тому що не знаючи реакції нижчих ланок персоналу на те чи інше управлінське рішення, важко здійснити загальне керівництво, визначати пріоритети. Цікаве визначення зробив один менеджер, який використовував реакцію підлеглих як механізм зворотного зв’язку в організації: “Я періодично організовував істок та інформації дізнавався про реакцію на неї за каналами зворотного зв’язку … Якщо реакція була позитивною, я виконував намічене, якщо немає – заново обмірковував план дій”.