За Якість – Відповідати Репутацією

Пройшов досить тривалий термін з часу скасування обов’язкової сертифікації на деякі види продовольствнных товарів. Нагадаю, зроблено це було з ініціативи Володимира Путіна, висловленої ним у листопаді минулого року. Мета цілком зрозуміла – зниження адміністративних бар’єрів і корупційної навантаження для малого бізнесу. Тоді, в листопаді, за попередніми оцінками, економічний ефект від цього нововведення повинен був скласти близько 700 мільйонів рублів.
Знайшлися і противники такого радикального рішення, і треба сказати, їх було чимало. Головним аргументом «проти» було те, що підприємці перестануть стежити за якістю продукції, пропонуючи споживачеві завідомо прострочений або непридатний товар. Однак місяці йдуть, а масові отруєння продуктами харчування якщо і трапляються, то якось не дуже пов’язані з наявністю або відсутністю сертифіката відповідності на продукт, що став причиною події.
Дійсно, якщо чесно – ви вірите сертифікатами відповідності, які демонструються чи демонструвалися продавцями, в більшості випадків, тільки після наполегливого прохання, повтореної як мінімум двічі? Я, наприклад, не особливо вірю, бо прекрасно знаю, як і яким чином ці папери оформлялися через безліч псевдоэкспертных контор і конторок, не особливо утруждавших себе дослідженнями продукції, або взагалі «на коліні» – я маю на увазі відверті підробки. Якщо врахувати той факт, що тепер вся ця маса паперу стала непотрібною – а значить, не потрібно і нести витрати на її оформлення – безсумнівно, крок влади можна розглядати як позитивний для малого бізнесу.
Сертифікацію замінили декларуванням – тепер, для того, щоб продукція виявилася на полицях магазинів, достатньо всього лише декларації відповідності якості, яка буде занесена в єдиний загальноросійський реєстр. Виробникам не доведеться тестувати свої товари в сертифікаційних центрах — досить задекларувати їх якість та безпеку. Нам кажуть про те, що така система найбільш наближена до тієї, яка існує в розвинених країнах, зокрема, в Європі.
Дійсно, обов’язкове декларування якості поширене, скажімо, в Німеччині. Однак ступінь відповідальності виробника чи продавця за порушення декларації «у них» і «у нас» непорівнянна. «Там» недобросовісний підприємець має реальні шанси відправитися у в’язницю, заподіявши шкоду здоров’ю споживача шляхом продажу йому неякісного продукту харчування. У нас – штрафні санкції часом не йдуть ні в яке порівняння з упущеної прибутком від утилізації простроченого товару. А в збиток собі торгувати і робити ніхто не буде, якщо звичайно, не встановити відразу досить жорсткі рамки відповідальності.
Розмір штрафів має в кілька разів перевищувати розміри прибутку, але головну роль у забезпеченні якості продукції повинні грати галузеві або регіональні об’єднання підприємців. Членство в таких об’єднаннях, якщо воно дає реальні вигоди для бізнесу, є потужним важелем впливу на сумлінність підприємця. І цей важіль потрібно використовувати найбільшою мірою.
Судіть самі. Функції по проведенню перевірок зараз здійснює Росспоживнагляд, але його можливості обмежені чинним законодавством: планові перевірки проводяться раз на три роки, а позапланові треба не тільки узгодити з прокуратурою, але і попередити про неї, що перевіряється. Проте саме останні і проводяться за фактом звернень споживачів. От і думайте: чи захоче представник Росспоживнагляду займатися паперовою тяганиною для перевірки звернення єдиного покупця стосовно того, що “в такому-то магазині ковбаса несвіжа”?
Підприємницька ж організація має реальну можливість при вступі систематичних нарікань попередити такого бізнесмена, а якщо ситуація не зміниться – і відмовити їй у членстві. Таке рішення може остудити навіть саму гарячу голову, особливо в регіонах, де ділове співтовариство не настільки численне, і репутація потенційного партнера в очах колег по бізнесу має вирішальну роль.
Хоча, звичайно, переламати ситуацію докорінно щоб не потрібно ніяких додаткових регулюючих інструментів» – можна буде лише тоді, коли зміниться сам бізнес – з «одноденного» перетвориться на справжнє надбання окремо взятої сім’ї, передається у спадок. Тоді репутаційний збиток від сумнівної якості товару або послуги стане набагато страшніше для підприємця, ніж втрачений прибуток. Адже в тій же Німеччині фактором забезпечення високої якості продукції МСП є вже точно не гіпотетична загроза тюремного терміну, а саме «втрата особи», після якої невдалому підприємцю залишиться тільки одне – закриватися.