Збройні Сили Російської Федерації: Quo Vadis?!

Реформа Збройних сил Російської Федерації, винайдена в надрах Міністерства оборони, вступає у фазу практичної реалізації. Для всього, що відбувається слово “шок”, мабуть, найбільш м’яке і нейтральне визначення, яке можна підібрати. Проводяться келійно, без висвітлення цілей і завдань, будь-якої аргументації планів і дій, ці перетворення, мабуть, увійдуть в історію. Тільки ось під якою назвою?..
Навіщо?
Напевно, це комусь здасться дивним, але, як правило, реформування чого-небудь проводиться для вдосконалення, тобто поліпшення існуючої системи організації державної структури і прочая, прочая, прочая). По ідеї, в результаті проведених Міністерством оборони перетворень у Росії з’являться Збройні сили, здатні не тільки забезпечити захист національних інтересів і безпеку держави, але й адекватно і оперативно реагувати на будь-які асиметричні загрози, які одержали настільки широке поширення останнім часом.
Таким чином, російська армія буде краще навчена і озброєна, мобільна, ефективна при вирішенні поставлених перед нею завдань. А військовослужбовці, нарешті, знайдуть заслужений ними потом і кров’ю високий соціальний статус.
Проте єдине, що прозвучало з боку Міноборони – це… мінімізація витрат на утримання Збройних сил Російської Федерації. Не збереження військового потенціалу країни, а вже тим більше його нарощування. Не політика, спрямована на захист національних інтересів і забезпечення безпеки держави. Не готовність до нових викликів і загроз. Не вирішення завдань соціального характеру. А скорочення витрат на утримання.
Дивно, чи не правда?
Якщо скорочення витрат на утримання Збройних сил є єдиною метою проведених перетворень, то такого роду реформи проводяться, як правило, у таких випадках:
– при відсутності зовнішніх загроз для безпеки і національних інтересів держави;
– по закінченні великих збройних конфліктів, які передбачали проведення організаційно-мобілізаційних заходів в масштабах країни (наприклад, після закінчення Великої Вітчизняної війни);
– при наявності вкрай серйозної економічної кризи (“Велика депресія” 30-х років минулого століття).
До якого варіанту слід віднести нинішню ситуацію, сказати важко. Загрози не зникли, великих війн Росія не вела, а глобальна фінансова криза, як випливає із заяв вищого керівництва країни, не підштовхнув економіку держави до небезпечної межі.
Таким чином, чи є якась мета, про яку Міністерство оборони не хоче розповідати у силу певних міркувань, або сама реформа підготовлена повною мірою коректно.
Організаційні питання.
Дійсно, особливої уваги заслуговує той факт, що поширювана інформація стосується виключно конкретних заходів, а не цілей, на які вони спрямовані. Так що ж планує Міністерство оборони?
Не має сенсу давати оцінку наслідків переходу від полкової організації до бригадної. Складається враження, що автори цієї ідеї не в повній мірі володіють проблематикою і мають своєрідне уявлення про управління військами, не кажучи вже про їх бойовому застосуванні. Досить дивне рішення, слід зазначити.
Ще більший подив викликають плани скорочення (не чисельність особового складу, а “об’єкти впливу”). Зокрема, передбачається практично звести нанівець частини кадру, є одним з ключових ланок у мобілізаційної системі. На базі чого будуть розгортатися частини і підрозділи у разі проведення організаційно-мобілізаційних заходів в масштабі держави? По всій імовірності, передбачається повернення до військовими відділами… Складається враження, що Головне організаційно-мобілізаційне управління Генштабу в розробці плану заходів участі не брало.
За задумом Міністерства оборони масові скорочення не обійдуть стороною і Головне оперативне управління Генерального штабу (ГОУ ГШ), органу, на якому, по суті, лежать ключові питання застосування Збройних сил. Іншими словами, будуть оперувати мозок. Одночасно планується підкоригувати і зір, зменшивши чисельний склад Головного розвідувального управління (ГРУ ГШ). Є серйозні побоювання, що в кінцевому підсумку з ВС може вийти підсліпуватий недоумок.
Не обійдуть увагою і проблему підготовки кадрів: замість усіх існуючих (а правильніше сказати, що вижили і зберегли наукову школу і традиції) нині військових навчальних закладів залишиться тільки десять центрів. Після цього для відновлення науково-педагогічного потенціалу в сфері військової освіти будуть потрібні довгі роки, якщо не десятиліття.
А як же люди?
Проте головною проблемою все-таки залишаються люди. Військові фахівці в результаті проведеної реформи можуть в одну мить опинитися в основі соціальної драбини. Без квартир, соціального захисту та з сім’ями на руках. Один на один зі своїми проблемами опиняться тисячі (!) осіб.
Міністерство оборони обіцяє вирішити проблему соціальної адаптації звільнених військовослужбовців. І відразу ж виникають питання:
– де місцеві бюджети візьмуть кошти на реалізацію цих програм або передбачається цільове федеральне фінансування?
– розроблені самі ці програми або вони будуть формуватися “по ходу п’єси”?
– як бути з офіцерами, вислуга років яких не дозволяє їм розраховувати на отримання житла і пенсії, а отримана військова спеціальність практично не затребувана “на громадянці”?
Про ту моральну травму, яку отримають звільняються військовослужбовці та члени їх сімей, мабуть, не йшлося зовсім. А даремно…
На жаль, не можна виключати того, що реформа піде по самому негативному з соціальної точки зору сценарієм. Звичайно, малоймовірно, що в Росії раптом почнуть виникати бандформування з звільнених офіцерів. А ось різке збільшення кількості суїцидів та розлучень, масовий алкоголізм тощо – це найбільш реальна картина майбутнього.
Що виходить, або висновки…
Цілком очевидно, що реформа носить революційний характер. Швидше за все, вона має на меті благі цілі, які, на жаль, поки зберігаються в таємниці.
На деякий (хочеться вірити, що нетривалий) період бойові можливості Збройних сил Російської Федерації будуть знаходитися на досить низькому рівні, що, безумовно, вплине не тільки на безпеку країни, але й на розклад політичних сил в регіоні і в світі.
Виникають в період реформування соціальні проблеми будуть вирішені лише частково, що призведе до виникнення напруженості в суспільстві і може вплинути на внутрішньополітичну ситуацію в країні.
Як би хотілося помилитися у прогнозах!