Частина I. Аварійна посадка або, чому літак не злетів?

До нас звертаються багато фахівців російських компаній за консультаціями щодо процесу навчання та розвитку персоналу. Причини таких звернень різні – це і питання, пов’язані з побудовою внутрішньокорпоративної системи навчання, і з організації та проведення оцінки персоналу і, звичайно ж, питання пов’язані з проведенням тренінгів. Нещодавно нам прийшла ідея створити «банк» таких питань та відповідей на них. Найпоширенішим питанням і присвячено цей цикл статей під загальною назвою «Діалоги про тренінг». Впевнена, що ці статті допоможуть Вам знайти відповіді на питання.
Перша частина циклу присвячена тій силі, яка або активізує енергію групи, або знижує активність та інтерес учасників до роботи, пригнічує їх бажання об’єднуватися. Ім’я цієї сили – групова динаміка:
 Я – початківець тренер і кожен тренінг для мене – це новий досвід і нові враження. Хочу поділитися з Вами своїми переживаннями з приводу групи, з якою я працювала вчора. Раніше я проводила тренінги з продажу в парі зі своїм колегою, а тут випала можливість самостійно провести тренінг «Управління конфліктними ситуаціями». Я, звичайно ж, вхопилася за цей шанс і почала активно готуватися до навчання. І ось настав час тренінгу. Ніби все як завжди – познайомилися, я розповіла про те, над чим будемо працювати, далі – за планом перейшли до вивчення матеріалу та його відпрацювання на практиці, по завершенні навчання – підвели підсумки тренінгу, учасники отримали зворотний зв’язок, тільки от група на протязі всього навчання була занадто пасивною, з-за чого мені постійно доводилося вдаватися до різноманітних разминкам, щоб «розворушити, розгойдати учасників». У мене склалося враження, що ця тематика просто їм не цікава і, саме тому, довелося весь процес витягати власними силами, спонукати учасників до роботи. Після тренінгу я відчула втома, спустошеність, як ніби я не тренінг вела, а розвантажувала вагон. Мені стало страшно від того, що всі подальші тренінги будуть забирати стільки ж сил і енергії. Є така втома нормальною, або причина в якихось моїх діях? Ольга. Тренінг-менеджер.
Ольга, проблема з якою Ви зіткнулися, близька багатьом починаючим тренерам. Відчуття сильної втоми виникає в тому випадку, якщо тренер тягне весь процес за рахунок власних сил і енергії, не використовуючи ресурси групи. Учасники взаємодіють з тренером, а один з одним не контактують, так як кожен переслідує свої власні цілі. Давайте розберемося в чому прихована причина такої поведінки учасників, справа тільки в інтересі та актуальності теми для них, або причина криється в іншому: наприклад, в групових процесах, облік яких є обов’язковою умовою тренінгового навчання.
Дуже добре, що кожен тренінг Ви починаєте зі знайомства– це дозволяє учасникам познайомитися з Вами і з колегами, включитися в роботу, однак, простого обміну іменами мало. Кожному учаснику тренінгу важливо усвідомити, що об’єднує його та інших учасників. Якщо цього не відбудеться, група буде розрізненої, а учасники будуть відчувати себе самотніми. Також згуртування та ефективній роботі сприяє вироблення загальних цілей на тренінг, тому, недостатньо розповісти про те, що буде вивчатися, які теми будуть розглянуті на тренінгу. Отже, важливо, щоб учасники самі сформували свої цілі на майбутнє навчання, і знайшли точки дотику. Коли є спільні цілі – легше їх досягати. Це згуртовує групу і налаштовує учасників на активну роботу. Швидше за все, низька активність групи і Ваша втома після проведеного тренінгу – ланки одного ланцюга, а причина цього криється у внутрішньогрупові процеси. Не забувайте про передачу відповідальності за прийняття рішення учасникам тренінгу і використовувати енергію групи.
 Нещодавно я проводив тренінг і зіткнувся з незвичайною для мене ситуацією – група, з якою я працював, складалася зі співробітників одного проектного відділу і всім своїм поводженням учасники демонстрували дивовижну єдність і узгодженість у всіх своїх рішеннях і діях. Спочатку я зрадів такій злагодженій роботі групи і легкому протіканню тренінгу, проте, до середини дня я усвідомив, що учасники розслабилися, у них все було добре, все виходило, перебування в групі було комфортним. Активно обговорювалися теми, що не належать до тренінгу, а саме навчання для групи стало другорядним. Підкажіть, що могло призвести до такого результату і як потрібно діяти в подібних ситуаціях? Руслан. Бізнес-тренер.
Руслан, реакція учасників тренінгу, описана Вами, була викликана надмірною згуртованістю групи. Таке буває, коли учасники добре знають один одного, звикли працювати в команді, розуміти один одного з півслова. Така група часто відволікається на обговорення загальних тем, учасники самодовольны і зовсім не активні, вони не хочуть вчитися, а тренер їм тільки заважає. У такій ситуації тренеру важливо вводити елементи групової напруженості допомогою використання вправ, раззадоривающих змагальний дух учасників. Необхідно, щоб учасники відчували наявність здорової конкуренції і легкого суперництва. Тому, намагайтеся мінімізувати кількість вправ на згуртування (звичайно, це не означає, що їх необхідно повністю виключити) і не бійтеся вводити в тренінг елемент змагання («Хто швидше?», «Хто точніше?»), дискусії – це активізує учасників і піде на користь всій групі, допоможе Вам досягти поставлених цілей навчання.
 У мене був такий випадок: на одному з тренінгів ми з учасниками розглядали абсолютно нову для них тему. Я всіляко намагався донести до них максимально повну інформацію та висвітлити всі можливі нюанси даної теми. Природно, в учасників виникали питання, на які я намагався відповісти найбільш повно. Серед учасників був один, який намагався постійно зі мною сперечатися, протестував, провокував мене і ставив каверзні питання. Я старався як міг, чітко відповідав на всі питання –не міг же я показати себе «незнайкой». Все б нічого, але я став помічати, що ми перейшли на відсторонені теми, а тим часом група з цікавістю стежила за тим, хто ж з нас двох переможе у цих дебатах. Нарешті я зібрався з думками і припинив наші безглузді суперечки, вказавши учаснику на його місце у групі, пояснивши, що вона відволікає від навчання. Він затих, більше не ставив ніяких питань, і я зрадів тому, що зміг повернути тренінг в потрібне русло. Але, після перерви учасник вже не повернувся в групу. Я намагаюся проаналізувати в чому тут причина, чому він не повернувся, адже я йому все пояснив, але не знаходжу відповіді. Винен я в цій ситуації, чи причина в самому учасника? Кирило. Фахівець відділу навчання.
Особливості групової динаміки такі, що під час тренінгу учасники займають певні ролі. Як правило, ці ролі відображають реальну життєву позицію людини. Р. Шиндлер виділив чотири найбільш часто зустрічаються групові ролі: «Альфа» (лідер), «Бета» (експерт), «Гамма» (пасивний учасник), «Омега» («крайній»). Учасник, який постійно задавав Вам питання, був в позиції Альфи – лідера групи. Він боровся за підтримку Гам (переважно пасивних і легко приспосабливающихся членів групи) і постійно прагнув підтвердити свої позиції за рахунок спорів з Вами. Альфу слід підтримувати, оскільки людина, що прийняла на себе цю роль, є шановним членом групи, він здатний спонукати групу до активності, направляти її. Важливим моментом є те, що тренер завжди повинен дотримуватися ролі Бета і бути експертом, який має спеціальні навички, знання, здібності, потрібні групі, але займає нейтральну позицію і не демонструє своєї переваги над іншими учасниками.
В даній ситуації правильним рішенням стало б збереження своєї позиції нейтралітету і повернення всіх питань групі, щоб учасники самі визначили їх актуальність і відповіли на них. Такий підхід дозволяє зберегти цілісність групи, не відволікатися на сторонні питання і зробити навчання більш продуктивним.
Отже, ми розглянули три ситуації, з яких стало ясно, що знання і використання особливостей групової динаміки є для тренера необхідним, і значно полегшує виконання виділених їм на тренінг завдань.
Джерело:
З повагою, Наталія Гусарова
«Бути, а не здаватися»